Йому було всього 24 роки. Він належав до покоління, яке не знало спокійного дорослого життя, адже обрало шлях захисту рідної землі. Олександр народився у нашій Славуті 30 квітня 2001 року. Він зростав у родині військових, де поняття «честь», «обов’язок» і «Батьківщина» були не просто словами, а сенсом життя.
Свій шлях він обрав свідомо й дуже рано. Після 8 класу Славутської загальноосвітньої школи № 5 Олександр вступив до Острозького військового ліцею. Поки його однолітки мріяли про розваги, він уже приміряв однострій і гартував характер. У 2018 році став курсантом Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Війна увірвалася в його життя тоді, коли він був на порозі випуску. 5 березня 2022 року, у найстрашніші дні початку повномасштабного вторгнення, Олександр достроково отримав звання лейтенанта. Він не вагався. Його серце кликало туди, де було найважче.
Сіверськодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Бахмут… Назви цих міст запеклися кров’ю в історії нашої держави. І саме там, у самому пеклі, молодий військовослужбовець Оніщук разом із побратимами захищав нас і всю Україну. Він пройшов крізь вогонь і сталь, здобув численні нагороди та безмежну повагу командування. Останнім часом ніс службу у військовій частині А4583.
Він вижив у пеклі війни. Але доля розпорядилася інакше…
7 січня 2026 року життя капітана трагічно обірвалося в автокатастрофі. Це нестерпно боляче — усвідомлювати, що Воїн пішов від нас так рано й так несподівано.
Олександр був не лише професійним військовим, який жив спортом та армією. Він був світлом. Для батьків — найкращим сином, надією та гордістю. Для сестри — надійним плечем. Для бабусь і дідусів — уважним і люблячим онуком, їхньою втіхою. Для дружини — коханим, з яким мріялося прожити ціле життя. А для маленької донечки… для неї він назавжди залишиться Татом-Героєм, чию любов вона відчуватиме крізь роки в кожному подиху вітру.
Він ніколи не проходив повз чужу біду. Завжди знаходив сили підтримати й добре слово, щоб розрадити. Умів берегти тих, кого любив. Тепер наша черга — берегти пам’ять про нього.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Це невимовний біль, який неможливо втішити, і пустка, яку неможливо заповнити.
Спочивай з Богом, наш Захиснику. Твій бій завершено, але твоя слава житиме вічно.
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!
Пресслужба Славутського МВК
