Михайло народився 8 червня 1989 року у Славуті. Тут він виріс, пішов до школи, зробив свої перші кроки у доросле життя, працював, створив сім’ю, виховував донечку, любив своїх рідних понад усе.
У 1996 році Михайло пішов до першого класу Славутської загальноосвітньої школи № 5, яку закінчив у 2007 році.
Із 2007 по 2008 рік навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей», де здобув професію електрогазозварювальника. У 2013 році одружився.
Останнє місце роботи Михайла – місцеве підприємство «Аква-Родос», де був фрезерувальником.
Він був тим, кого поважають і люблять – добрим, щирим, компанійським. Люди тягнулися до нього, бо вмів підтримати, розрадити, пожартувати, створити навколо себе тепло й дружню атмосферу.
17 травня 2023 року Михайла мобілізували до лав Збройних сил України. З березня 2024 року проходив службу у військовій частині у с. Цвітоха. Він служив мужньо й відповідально, виконуючи свій військовий обов’язок. Проявляв дисциплінованість, витримку та стійкість, з повагою ставився до побратимів, завжди був поряд, коли потрібна була допомога чи підтримка.
Із 17 березня 2025 року наш воїн був переведений до військової частини А7224. Служив у 129-ій окремій бригаді територіальної оборони. Він завжди знав, що захищає найдорожче – свою родину, свій дім, свою землю.
30 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Гуєво Курської області, Михайло віддав своє життя за Україну. Він загинув як герой, як воїн, який до останнього подиху стояв за правду, свободу та майбутнє для всіх нас.
Майже вісім місяців усі вірили, що він повернеться додому. Всі ці довгі дні та ночі близькі берегли надію. Але війна забрала одного з найкращих… Сьогодні ж, із болем у серці, ми приймаємо правду й віддаємо йому останню шану.
Ми схиляємо голови перед сином України, перед Героєм, який ціною власного життя наближав нашу Перемогу. Його боротьба продовжується у серцях тих, хто залишився жити заради України, заради своїх дітей, заради майбутнього, яке він хотів бачити мирним.
У спогадах рідних та знайомих він назавжди залишиться як турботливий чоловік, люблячий батько, син, брат, хороший друг, без якого важко уявити теплі зустрічі й спільні розмови.
Його знали як людину, яка завжди приносила радість у будь-яку компанію. Він любив життя: риболовля, походи по гриби, прогулянки лісом з родиною та друзями – це було його маленьким щастям.
Михайло залишиться у нашій пам’яті сміливим, добрим, незламним. Його подвиг і його любов житимуть у серцях тих, хто його знав.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.
Вічна слава і шана воїну – Михайлу Гракову!
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК
