Роман народився 20 лютого 1991 року в Чернігівській області. У 2002 році разом із родиною переїхав до села Довжки, де минули його дитинство та юність. Тут він зростав відкритим, доброзичливим і товариським хлопцем, який завжди був готовий підтримати ближнього. Навчався у місцевій школі, де проявляв старанність, відповідальність та щирий характер. З роками він став сильним, мужнім і гідним чоловіком — опорою своєї родини та справжнім патріотом Батьківщини.
У травні 2022 року Роман був призваний до лав Захисників України. Він служив гранатометником механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А1815. Свою службу ніс чесно, гідно й самовіддано — пліч-о-пліч зі своїми побратимами, виконуючи священний обов’язок: боронити свободу і гідність свого народу.
22 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Волновахського району на Донеччині, Роман перестав виходити на зв’язок. Місяці тривожного очікування стали важким випробуванням для його родини — вони вірили, молилися й до останнього сподівалися на диво. Та офіційне ДНК-підтвердження принесло найболючішу звістку: Роман загинув, залишаючись вірним присязі та побратимам до останнього подиху.
Сьогодні, у похмурий осінній день, до оселі, наповненої смутком і світлими спогадами, прийшли рідні, друзі, земляки та побратими, аби провести Воїна в його останню путь.
У Свято-Миколаївському храмі села Волиця була відслужена заупокійна панахида — тиха, проникнена молитвою, сповнена глибокої скорботи. Кожне слово, кожен подих молитви звучали з любов’ю та вдячністю Герою, який пожертвував життям за мир і свободу України.
Після чину прощання, Романа провели на місце його вічного спочинку на місцевому кладовищі — туди, де назавжди житиме пам’ять, любов і шана рідних, друзів та побратимів.
Ганнопільська громада висловлює найщиріші та найглибші співчуття матері Валентині, батькові Миколі, його дружині Марині, дітям — Ані та Оресту, а також усій родині, яка втратила найдорожчу людину. Ми схиляємо голови перед вашим неосяжним болем і силою, з якою ви переживаєте цю непоправну втрату.
