Попри юний вік — лише 24 роки — Антоніна довела, що справжній патріотизм не має ні віку, ні меж. Молода мама двох маленьких діток, ніжна й тендітна зовні, але сильна духом, у жовтні 2024 року вона зробила свідомий, мужній вибір — вступила до лав Збройних Сил України, щоб боронити рідну землю від російського загарбника. Щира, з відкритим серцем, і водночас відважна,— вона не могла стояти осторонь, коли Батьківщина кликала на захист.
Служила за контрактом кухарем господарського відділення взводу матеріального забезпечення самохідного артилерійського дивізіону, виконуючи нелегку, але надзвичайно важливу роботу.
Її підрозділ перебував у районах постійних обстрілів, де смерть стоїть поруч із життям, де свист снарядів розриває тишу, а небо палає від війни. Не кожному вистачить мужності йти туди, де панує небезпека, але наша захисниця не відступила — стояла поруч зі своїми побратимами, ділячи з ними тягар війни.
25-річна мешканка села Сошне… Антоніна хотіла жити поруч із родиною, зі своїми двома діточками, які для неї були цілим світом. Мріяла, будувала плани, сподівалася… Та навіть тим, хто несе добро й світло, не завжди вдається уникнути темряви війни… Криваве збройне зіткнення обірвало долю молодої жінки, залишивши дітей — без маминої любові, матір — без доньки, громаду — з невимовним болем у серці.
Антоніна Штоль загинула 1 листопада 2025 року під час російського обстрілу на Дніпропетровщині.
І знову плаче Ізяславська земля за своєю відданою оборонницею. Знову зустрічає Воїна Світла… Провести Антоніну в останню путь прийшли численні односельці, друзі, побратими, небайдужі жителі Ізяславщини. На місцевому кладовищі рідного села, під синьо-жовтим стягом, її поховали з усіма військовими почестями.
Подруга загиблої Ірина розповіла, що вони із Антоніною Штоль працювали разом.
"Тоня була щирою і дуже відповідальною. На роботу завжди приходила вчасно. Добросовісно ставилась до своїх обов’язків, завжди допомагала друзям та колегам. Вона працювала в піцерії та касиром в супермаркеті. Її всі любили".
Директорка школи Галина Москалюк пригадала, якою жінка була за життя.
"Вона прийшла на перший дзвінок до доньки у військовій формі. Ми всі дивувались і захоплювались: така маленька, худенька дівчина, а стільки в ній сили духу. Була завжди енергійною і дуже швидкою, мов вихор".
Як же швидко догоріла свічка нашої Захисниці… Та полум’я її життя стало тим вогнем, що назавжди запалив у наших серцях любов до рідної землі, відданість українській свободі та незламну віру в Перемогу. Її мужність і жертовність — це приклад справжнього служіння Батьківщині, яким житиме пам’ять поколінь.
Вічна слава і світла пам’ять оборонниці Антоніні Штоль.
