Стрілець-помічник гранатометника штурмового батальйону, який з 13.11.2023 року вважався зниклим безвісти, загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Андріївка, Бахмутського району, Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу.
Народився і зростав Віталій у багатодітній родині, тому уже з малих років у нього розвинулись почуття підтримки, взаємодопомоги та любові до ближніх. Не цурався будь-якої роботи, завжди усміхнений та впевнений у своїх діях, веселий та товариський.
В 2017 році закінчив навчання в Берездівському НВК.
«Він був світлою людиною - щирий, з вогнем у серці, з усмішкою на обличчі. Неспокійний у своєму прагненні жити, завжди готовий прийти на допомогу і поділитися останнім. Він був опорою, другом, братом, на якого завжди можна було покластися»- згадують про нього однокласники.
Готовність прийти на допомогу він проявив також під час проходження строкової військової служби, яку проходив на Полтавщині. Доньку командира військової частини могла врятувати рідкісна група крові. Саме таку групу мав Віталій. Дізнавшись про це, не вагаючись ні хвилини він погодився на пряме переливання крові, врятувавши життя дівчинці. До його нагород за зразкову службу додалась ще одна - грамота «Донор місяця».
З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, за власним бажанням, вступив до лав Збройних Сил України. На слова мами: «Куди ти?» відповів – «ХТО, ЯК НЕ Я?»
Віталій був справжнім воїном - відважним, вірним побратимом, щирим патріотом, завжди підтримував товаришів, умів додати сили у найважчі моменти. Він мріяв про мир для України, про вільне і щасливе життя для свого народу. Для цього робив усе, що залежало від нього.
З 13 листопада 2023 року Віталій вважався зниклим безвісти. Два довгих роки надій і сподівань для мами, братів та сестер, всієї родини, друзів. На жаль, найгірші побоювання підтвердились: його молоде, сповнене мрій життя обірвалося. Тіло Воїна-захисника було знайдено та ідентифіковано завдяки ДНК-експертизі.
Віталій ЯГОДА — це приклад незламності духу, щирого патріотизму та абсолютної жертовності. Він став до лав Збройних Сил України, усвідомлюючи всю небезпеку, але керуючись єдиним прагненням – захистити свій дім, свою родину і мільйони українців від ворожої навали. Він віддав найдорожче, що мав — своє життя, аби в наших містах і селах майорів синьо-жовтий прапор, а майбутні покоління жили у вільній та незалежній Державі. Його подвиг навіки вписаний золотими літерами в історію боротьби українського народу за свою свободу.
Висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття родині, бойовим побратимам та всім, хто мав честь знати нашого Героя.
Жодна втіха не зменшить біль цієї втрати, але пам'ятаймо: Герої не вмирають, вони продовжують жити у нашій пам'яті та у нашій боротьбі.
