Понад рік тривають спроби російського агресора дістатися до Покровська. Стільки ж часу українські військові мужньо тримають оборону, завдаючи ворогу величезних втрат. На жаль, не без втрат і з нашого боку… З тією лише різницею, що ми втрачаємо найкращих — мужніх синів українського народу, тоді як агресор — цинічних злочинців, які підло вдерлися на територію суверенної держави.
Повномасштабне вторгнення змусило Гришка Максима Анатолійовича залишити рідний дім. Значну частину свого життя він прожив у Мелітополі. Не бажаючи жити під окупацією росіян, з рідними був змушений шукати нову домівку, якою стала Білогірська громада Шепетівського району.
Проживаючи з близькими в Сушівцях, у 2023 році він долучився до лав Збройних Сил України, де обіймав посаду командира радіовідділення взводу зв’язку. Мужній, надійний і відданий присязі, він разом із побратимами ніс службу в Запорізькій області, а згодом — на Донеччині, де й обірвалося його життя.
21 серпня 2024 року в районі населеного пункту Новогродівка зв’язок із військовим зник. Довгих десять місяців родина не полишала спроб його знайти. Проте страшна звістка, яка надійшла минулого тижня, поклала край усім сподіванням.
Поховали бійця в селі Сушівці з усіма військовими та релігійними почестями.
Висловлюємо щирі слова співчуття родині захисника. Уся громада в скорботі разом із вами. Нехай душа полеглого Максима знайде вічний спокій. Навіки в наших серцях…
