Беч О.А., народився 12 березня 1987 року. Навчався в Травлинській ЗОШ, яку закінчив у 2005 році. Енергійний, позитивний, життєрадісний, мав багато друзів, легко знаходив спільну мову з новими людьми. З юності, та й у дорослому житті, захоплювався лісом та дуже любив коней. Свого часу трохи працював в одному з лісових господарств.
Після школи Олександр розпочав свій трудовий шлях: довгий час працював робітником у корпорації Сварог Вест Груп, потім разом з братом - на будівництві на Київщині. Став першокласним та вмілим фахівцем у будівельній справі, робота кипіла в Його руках. Працелюбний, майстровитий, господарний, завжди приходив на допомогу родині та друзям.
08.09.2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією Шепетівським РТЦК та СП. Спочатку Олександр Анатолійович перебував на навчанні у двох навчальних центрах в Україні, пізніше був направлений на навчання у Велику Британію. Після повернення з Великої Британії захищав кордони рідної землі на Херсонщині.
В одному з боїв отримав важке поранення легень. Після операційного втручання - тривале лікування в госпіталі, реабілітація і кількаденне перебування вдома. Після одужання, у червні 2024 року, повертається до війська, захищає рідну землю від російського агресора на Покровському напрямку у Донецькій області.
Олександр Анатолійович – навідник десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1 батальйону морської піхоти однієї з військових частин, матрос, героїчно загинув 26 травня 2025 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області. Вірний військовій присязі син України, відважний Воїн – Захисник, вірний побратим, великий патріот і життєлюб за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.
Клята війна перекреслила всі плани, сподівання, мрії, забрала у мами люблячого сина, у двох синів – люблячого тата, у сестри і брата – люблячого брата, у племінників – люблячого дядечка. Непоправна втрата і незагойна рана для родини та громади.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України.
Сьогодні Олександр Анатолійович востаннє побував на земних гостинах у рідному селі Траулин. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Олександра. Односельці зустріли воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить… І боліти не перестане…
Поховали Олександра Анатолійовича в селі Траулин з усіма військовими почестями.
За мужність і героїзм Беч Олександр Анатолійович був удостоєний нагород та відзнак Президента України, відзнак Міністра оборони України, які отримав при житті особисто:
- Орден «За мужність» III ступеня (Указ Президента України від 17 червня 2024 року); орден отримав, коли перебував у госпіталі;
- Відзнака Президента України «За оборону України» (Указ Президента України від 05 серпня 2022 року);
- Відзнака Міністра Оборони України «Захиснику України» (наказ Міністра Оборони України від 27 червня 2024 року);
- Відзнака Міністра Оборони України «За поранення» (наказ Міністра Оборони України від 24 січня 2025 року).
Світлий спомин про мужнього Захисника України Беча О.А. назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Судилківська сільська рада
