11 квітня 2025 року у Шепетівці за участі родини та побратимів Захисника, представників влади, ліцеїстів та керівництва Шепетівського навчально-виховного комплексу №3 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» та мешканців громади відбувся меморіальний захід та відкриття стінопису на вшанування воїна.
24 жовтня 2023 року Андрій був на бойовому завданні неподалік села Синьківка на Харківському напрямку, де під час виконання завдання загинув від удару ворожого дрону. На жаль, тіло воїна не вдалося евакуювати з поля бою. Це стало страшною втратою для рідних і близьких Андрія, для всіх, хто його знав і любив.
Цей мурал стане гідним вшанування воїна та свідченням того, що Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожному вільному подиху нашої рідної землі.
Очі, сповнені рішучості та незламної любові до рідної землі, знову дивляться на Шепетівку. Дивляться з вічності, нагадуючи кожному про ціну нашої свободи, про подвиг тих, хто не шкодував власного життя заради України.
Слава Герою! Слава Україні!
Життєвий шлях
Журибіда Андрій Петрович, позивний «Журба», народився 28.11.1999 у місті Шепетівка Хмельницької області.
Навчався та проживав своє дитинство в рідному місті. Андрій виріс тільки з мамою, яка виховала справжнього друга, щиру людину, добру, розумну, з принципами та почуттям справедливості.
Андрій змалечку мріяв стати кухарем. Уже з 5 класу він знав ким хоче стати. Навчався у торгівельно-економічному ліцеї у місті Києві на кухаря. Після закінчення навчання у ліцеї, вступив у Київського Національного університету культури.
Андрій опанував справу дуже гарно. Його дитяча мрія збулася, він чітко до неї йшов. Працював та будував своє життя у місті Києві. Працював у багатьох ресторанах Києва і також обіймав посаду Шеф-Кухаря.
З дитинства він був активним, добрим та щирим хлопцем, який завжди прагнув допомогти своїм близьким і друзям. Сім’я Андрія була однією з тих, у яких основними цінностями були любов, підтримка та відданість родині. Його мати, Світлана, завжди виховувала сина на принципах порядності та доброти. Всі знали Андрія як людину з великим серцем, яка вміла бути вірним другом та надійним товаришем.
В лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України, Андрій відчув, що не може стояти осторонь. Мрії про мирне життя вмить змінилися на рішуче бажання захищати рідну землю.
У 2023 році, добровільно пішовши до армії, доєднався до 2 роти «Гонор» 1-ї ОМБ «Вовки Да Вінчі», що входила у склад 67-Ї ОМБр. Андрій став одним із тих героїв, які готові віддати своє життя за свободу і незалежність України. Андрій швидко адаптувався, ставши відмінним стрільцем і надійним воїном у своєму підрозділі. Його бойові якості неодноразово відзначали командири та товариші по службі, а теплий характер та готовність допомогти іншим робили його не тільки чудовим бійцем, а й справжнім другом.
24 жовтня 2023 року Андрій був на бойовому завданні неподалік села Синьківка на Харківському напрямку, де під час виконання завдання загинув від удару ворожого дрону. На жаль, тіло воїна не вдалося евакуювати з поля бою. Це стало страшною втратою для рідних і близьких Андрія, для всіх, хто його знав і любив.
Мама Андрія, Світлана, і вся родина не мають місця, де б вони могли щодня приходити, щоб вшанувати пам’ять героя. Саме тому цей меморіал став не тільки пам’ятником, але й символом відданості та мужності. Це місце, де люди можуть згадати Андрія, його принципи, його виховання і доброту, які він несе в своєму серці, навіть після своєї загибелі.
Андрій віддав своє життя за Україну, за її майбутнє, за мир і свободу, яку ми всі зараз так цінуємо. Він залишив по собі велику спадщину — приклад справжньої гідності, мужності та вірності своїм переконанням. Вічна пам’ять герою!
Слова Андрія, які ми маємо памʼятати:
«Памʼятай минуле. Живи теперішнім. Думай майбутнім. Освітлюй шлях в найтемнішу ніч»
ЖУРБА.
Бути Воїном, Жити Вічно…
Шепетівська міська рада
