Історія в побутових речах: від Будянської майоліки до Славутського фаянсу
Серед переданих речей — повсякденні предмети, які створювали затишок в оселях українців минулих поколінь: глечики, вази, чайники та декоративний посуд відомих вітчизняних підприємств:
- Будянський фаянсовий завод (1960–1970-ті рр.): майоліковий глечик для молока;
- Васильківський майоліковий завод: витончена декоративна вазочка;
- Київське республіканське виробниче експериментальне об’єднання (1980-ті рр.): оригінальний кухлик «До млина»;
- Славутський комбінат «Будфарфор» (1970-ті рр.): заварний фаянсовий чайник;
- Декоративний горщик для квітів: керамічний виріб із яскравим барвистим розписом.
За кожним із цих експонатів стоїть історія розвитку українського керамічного виробництва та повсякденні родинні традиції минулого століття — від спільних сніданків до затишних вечірніх чаювань.
Майоліка та фаянс: у чому полягає відмінність
Музейники зазначають, що майоліка та фаянс мали не лише утилітарне призначення, а й виконували естетичну функцію. Основні відмінності між цими видами кераміки полягають у складі сировини, технологіях випалу та характері покриття:
- Майоліка: виготовляється з пористої глини, покривається непрозорою (найчастіше білою) поливою та розписується кольоровими глазурями. Для неї характерні виразні барви, квітучі мотиви, народні орнаменти та сюжетні малюнки. Найчастіше застосовувалася для виготовлення декоративних ваз, фігурок, глечиків та панно.
- Фаянс: кераміка з щільнішої світлої глини, покрита прозорою склоподібною поливою, що надає виробу блиску та водонепроникності. Переважно має білий або світлий колір із гладенькою поверхнею, оздобленою розписом чи деколлю. Використовувалася для виготовлення чашок, тарілок, чайників та санітарної кераміки.
