Андрій народився 9 червня 1987 року у місті Веймар (Німеччина) у сім’ї військовослужбовця. Дитинство його минуло в Україні, у місті Славута. Він був старанним учнем, з дитинства мав живий розум і працьовитість, які допомогли йому здобути не одну освіту.
Його шлях навчання був довгим і наповненим знаннями.
1994 року він пішов у перший клас середньої школи №3 м. Славути, яку закінчив у 2005 році.
У 2008 році здобув професію “перукар” у Лісоводському професійному аграрному ліцеї.
З 2006 року навчався в Одеському верстатобудівельному технікумі за спеціальністю “Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів” та отримав кваліфікацію молодшого спеціаліста-електромеханіка.
У 2014 році він завершив навчання в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя, здобувши ступінь магістра металорізальних верстатів та систем.
У 2017 році він також закінчив Полтавську державну аграрну академію, отримавши кваліфікацію агронома.
Андрій був людиною, яка ніколи не зупинялася на досягнутому, він умів працювати, прагнув досконалості, завжди рухався вперед. Він працював у різних сферах, освоював нові професії та постійно розвивав свої навички.
З 2005 по 2007 рік працював апаратником 4-го розряду на Славутському маслоробному комбінаті.
З 2008 по 2012 рік – майстром зміни на цьому ж комбінаті.
У 2012 році працював електромонтажником у товаристві “Атоммонтажсервіс” у Нетішині.
У 2013 році — майстер зміни сироробного цеху на Славутському маслоробному комбінаті.
У 2014 році працював оператором лінії у виробництві харчової продукції на Славутському цикорієсушильному заводі.
У 2015-2016 роки – Андрій був апаратником оброблення зерна в ТОВ “ДЕАС ТРЕЙД” в Києві.
У 2016-2017 роки – працював ґрунтознавецем у ТОВ “Серединецьке”.
Найбільш важливий і відповідальний етап його життя почався тоді, коли він одягнув військову форму.
З 2019 по 2022 рік Андрій проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1358.
З 27 липня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді командира стрілецького взводу військової частини А4058.
Андрій був одним із тих, хто став на захист своєї землі не заради слави, не заради нагород, а тому, що знав – без нього не можна.
Його життя обірвалося 2 серпня 2024 року в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. Він загинув, виконуючи свій обов’язок, захищаючи нас із вами, захищаючи свою державу.
За свою службу Андрій був нагороджений:
- Відзнакою «Воля назавжди»,
- Нагрудним знаком «Ветеран війни»,
- Грамотами та подяками військового командування за зразкову службу.
Але найбільша нагорода, яку він заслужив, – це вічна пам’ять народу, це вдячність усіх тих, хто сьогодні стоїть тут і розуміє, що без таких, як Андрій, нас би не було.
Андрій був не лише воїном, а й люблячим сином, чоловіком, батьком, братом. У нього залишилися: батько, дружина, син, сестра.
Він любив машини, любив свободу. Збирав колекцію монет, цінував історію та традиції. Був доброю, товариською людиною, яка завжди приходила на допомогу. Його сміх, його жарти, його щирість залишаться в пам’яті тих, хто його знав.
Його життя – це не просто ще одне ім’я в списках загиблих.
Це цілий світ, якого більше немає.
Це син, який не обійме більше батька.
Це чоловік, який не скаже дружині: “Я скоро повернусь”.
Це батько, який не візьме сина на руки.
Це брат, якого більше не побачить сестра.
Але поки ми його пам’ятаємо – він живе.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким відданого Воїна України.
Низький уклін захисникам України. Вічна пам’ять, шана і слава Героям України!
Пресслужба Славутського МВК.
