Завдання для бійців було непростим: вони мали вразити ціль, використовуючи укриття для захисту. За легендою вправи, під час ведення вогню, кожен боєць отримував умовне поранення верхніх або нижніх кінцівок. Це вимагало від них не лише продовження ведення бою, а й надання собі домедичної допомоги – накладання турнікета.
“На полі бою не кожне поранення означає вибуття зі строю, – розповідає один із бійців з позивним Ворон. – Воїн має швидко оцінити ситуацію, спробувати зупинити кровотечу і продовжити виконувати бойове завдання. Саме ці питання ми й відпрацьовували”.
Тренування такого формату дозволяють бійцям адаптуватися до реальних умов бою, навчитися діяти швидко та не втрачати ефективності навіть у стресових ситуаціях. Військовослужбовці зазначають, що такі заняття загартовують не лише фізично, а й морально готують неприємних сценаріїв, які можуть трапитися під час бою.
“Під час одного з боїв мене поранило в ногу. У перші секунди навіть не зрозумів, що сталося – відчув різкий удар, а тоді зрозумів, що тече кров. Часу на роздуми не було. Швидко відповз до найближчого укриття, затягнув турнікет і перевірив, чи можу далі рухатися. Треба було продовжувати вести вогонь, бо ми прикривали побратимів. Такі тренування важливі, бо на фронті паніки бути не може – є лише чітка робота і витримка”, – згадує гвардієць з позивним Флеш.
Військова частина 3043 Національної гвардії України
