Проклята війна продовжує безжально виривати молоді життя синів України. Виплакані ріки сліз за нашими захисниками, які відходять у вічність молодими, у розквіті сил. І все тому, що клятий ворог прийшов на нашу землю.
Народився Олександр 14 жовтня 1997 року у селі Цвітоха. Навчався у місцевій школі, а по тому здобув спеціальність слюсаря з ремонту автотранспортних засобів, водія в Острозькому вищому професійному училищі.
У 18 років був призваний до лав Збройних Сил України на строкову службу, яка проходила у м.Кам’янець-Подільський, а вже за півроку підписав контракт. За час служби неодноразово був у зоні АТО і у 2019 році отримав статус «Учасник бойових дій».
В перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну 27 лютого 2022 року Олександр був мобілізований до лав ЗСУ, воював на Запорізькому напрямку. Там він зустрів своє кохання – чудову дівчину Катерину, з якою побралися у листопаді 2023 року. В обох були мрії та плани на довге щасливе подружнє життя, але не судилося…
Відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши обов’язок, в бою за Україну, свободу і незалежність Олександр Паламарчук загинув 27 січня 2024 року в районі населеного пункту Роботине на Запоріжжі.
Олександр був дуже сміливою і безстрашною людиною, справжнім воїном світла, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого, він не мав страху, завжди при виконанні бойових завдань був у перших рядах. Він був вірним другом, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Він був справжнім Воїном.
У Олександра залишилась дружина Катерина, мама Наталія Вікторівна, сестричка Богданка, бабуся Тамара Георгіївна.
Нехай світлий спомин про загиблого захисника Олександра Паламарчука стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів та усіх, хто знав Героя, любив і шанував його. Щирі співчуття родині, сумуємо разом з вами, низько схиляємо голову в скорботі.
Вічна пам’ять! Вічна слава Герою!
Улашанівська громада
