Попри молодий вік, він мужньо та самовіддано боровся з московською ордою. Але виконання бойового завдання, 7 лютого, у Вугледарі Донецької області, стало останнім для солдата, стрільця-санітара військової частини А2962.
Тривалий час оборонця вважали зниклим безвісти... Потім ДНК- експертизи... Рідні не втрачали надії, що їхній Захисник живий, але, на жаль, дива не сталося...
У рідній громаді віддати останню шану Герою прийшли близькі, друзі, знайомі і незнайомі люди. І знову журливо «Плине кача…» лунало над містом. Живим коридором, навколішки, з прапорами та квітами в руках, зустрічали 34-річного полеглого захисника.
Багатолюдним було прощання з Максимом Купріяновим біля домівки, де він проживав, на площі та Старому Кривині. Люди не стримували сліз. Боляче та важко було усім…
Ми маємо завжди пам’ятати, якою дорогою ціною нам дістається кожна хвилина мирного життя та незалежність України. Чин похорону священнослужителі провели в Свято-Дмитрівському храмі в Старому Кривині.
Пекучий біль втрати стискає серце, не даючи видихнути, адже майже щодня із гирла війни надходять страшні звістки, які сповіщають про найстрашніше – загибель тих, хто мав жити і вести до розквіту рідну Батьківщину.
Схиляємо голови в скорботі та всією громадою висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Максима Купріянова. Жодними словами не загоїти рани в душах найближчих, але світлий спомин про Воїна-Героя назавжди в наших серцях.
Слава Україні! Героям Слава!
