Нагадаємо, що торік рідні вже отримували орден "За мужність" ІІІ ступеня. Руслан Миколайович за роки служби мав багато відзнак, подяк, почесних грамот. В березні 2022 року указом президента України «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом III ступеня «за мужність», в серпні цього ж року – орденом ІІ ступеня «за мужність». Його і вручав міський голова.
Руслан Плахов виконував свій обов'язок перед Батьківщиною у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його серце перестало битися 30 жовтня 2022 року.
Мав за честь, разом із Сергієм Царуком та Віталієм Гарбарцем, ще раз висловити слова співчуття та подяки за жертву Героя та його родини заради суверенності України.Герої не вмирають! Вічна слава та подяка!
Руслан Миколайович Плахов народився 17 серпня 1976 року у м. Шепетівка. Навчався в школі №6. Загибель героя стала непоправною втратою для батьків: мами – Ніни Павлівни та батька Миколи Васильовича, дружини – Оксани, донечок – Каті та Маші, та всієї родини. Руслан Миколайович був надійною опорою для всієї родини, коханим чоловіком та найкращим батьком.
Своє життя Руслан Миколайович пов’язав з армією. Після відставки, у цивільному житті, працював контролером у «КП Ринок». Та з початком російської агресії у 2014 році боронив українські землі, побував в багатьох гарячих точках: луганський аеропорт, Щастя, гостомельський аеропорт, Ірпінь, Ізюм… з позивним – «Кошмар».
Його поважали та любили, цінували за досвід, мудрість, впевненість та легкий характер. Для більшості він був більше, ніж просто побратим. Для багатьох був, як батько. Твердий у рішеннях, справедливий у суперечках, безжальний у бою.
