Кілька років тому воїн долучився до оборонців України, аби зайняти місце якогось недосвідченого молодого чоловіка та зі зброєю в руках стати на захист її суверенітету та територіальної цілісності. Разом із побратимами віддано захищав рідну землю від ворожих окупаційних військ. Та, на жаль, війна нікого не жаліє, навіть тих, хто вже бачив її очі. Війна калічить, руйнує та вбиває….
Ніколи вже не побачать рідні Віктора Франчука, не зустрінуть з далекої дороги, в яку проводжали захищати Вітчизну. Дбайливий батько, люблячий чоловік, надійний товариш – таким Віктора пам’ятають його рідні та близькі.
Біль і смуток торкнулися сердець не лише рідних і близьких, побратимів бійця, а й мешканців Ізяславщини. Тому й прийшло чимало людей провести військовослужбовця до місця спочинку. Коридором шани навколішки із синьо-жовтими стягами у руках проводжали земляки захисника.
У Свято-Миколаївському храмі м.Ізяслав за участю представників духовенства Ізяславського благочиння Хмельницької єпархії Православної Церкви України було відправлено поминальну службу.
Місцем вічного спочинку воїна стало місцеве кладовище - Алея почесних поховань. Відлунав сумний збройний салют за вірним сином України.
Немає жодного людського слова, яке б могло у цей день утішити скорботну родину, адже ця рана ніколи не загоїться. Проте добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив та шанував.
Вічна пам’ять воїну! Слава Україні!
Ізяславська міська рада
