Школу будували в 1961 році та, як і в більшості шкіл України, облаштоване укриття не передбачали.
Весь минулий рік діти вимушені були навчатися у змішаному режимі – тиждень в приміщенні іншого ліцею, який мав сховище, а тиждень – онлайн.
«Діти дуже просилися повернутись в нашу школу, тому що в ліцеї, де ми вимушено навчались, було дуже багато учнів з різних шкіл. Ми намагалися проводити навчання в їхньому укритті, але там був спільний коридор, де одні діти співали й танцювали, інші плакали», – згадує Олена Пипич, директорка гімназії.
Це було великою проблемою, особливо для дітей з інвалідністю, які не можуть навчатись дистанційно – адже у школі з ними працюють корекційні педагоги, дефектологи, логопеди, вчителі ЛФК…
«Як наслідок, ми маємо великі освітні втрати», – зазначає Олена Пипич.
Завдяки Укрпошті, KSE Foundation привів до ладу укриття для цих школярів – аби вони змогли відновити повноцінні очні заняття у рідній школі. Сховище облаштовано у межах всеукраїнської програми «ЗАХИСТОК: Безпечна освіта».
«Укрпошта намагається давати українським школярам не лише відчуття захищеності, безпеки та комфорту, а й дає можливість спілкуватися з однолітками та викладачами. Ми не зупиняємо нашу благодійну ініціативу, ремонтні роботи з облаштування інших укриттів тривають», – зазначає Ігор Смілянський, генеральний директор Укрпошти.
Укриття знаходиться у будівлі поруч, за кілька хвилин від гімназії. Воно розраховане на 120 людей, у тому числі дітей зі спецкласів.
«Укриття сучасне, тепле, зроблене з любов’ю до своєї справи та до наших учнів. Наші діти з інвалідністю просто не можуть навчатися вдома. А зараз ми можемо не тільки перебувати в комфортних умовах, а й розділити дітей, щоб наші інклюзивні учні відвідували окреме укриття», – розповідає директорка.
Це вже п’яте шкільне сховище, яке було облаштовано завдяки Укрпошті. Як і попередні, його облаштовано за підтримки українців, які придбали благодійну поштову марку «ПТН ПНХ!».
Окрім ремонту, було придбано лавки та м’які пуфи – аби дітям було комфортно та затишно.
Сьогодні діти вже повернулись до школи та відвідують оновлене укриття. Завдяки сховищу, вдалось відновити також заняття місцевих гуртків: діти відвідують тут станцію юних натуралістів, центр дитячої та юнацької творчості й центр технічної творчості.
«Нормальне навчання – це коли вчитель бачить дитину. Коли це онлайн-уроки, по-перше, погіршується зір у дітей, ми це помітили. По-друге, для них це важко психологічно. До того ж більшість наших учнів – напівсироти, малозабезпечені, багатодітні сім’ї. У багатодітних сімей буває, що один комп’ютер на всіх, а дітям потрібно вчитись», – каже Олена Пипич.
Укриттю зраділи не лише діти, але і їхні батьки:
«Батьки дуже задоволені, що ми нарешті вийшли на очне навчання і маємо своє відремонтоване укриття. Вони спокійні, адже залишають дітей і знають, що дитина буде в безпеці, що є сховище і дитина пішла в безпечні умови», – ділиться директорка.
Гімназія № 5 спеціалізується на роботі з дітьми з особливими освітніми потребами та має велику історію. Спочатку тут був інтернат, потім його переформатували на пансіон. А зараз це освітній заклад зі спеціальними, інклюзивними та загальноосвітніми навчальними класами, а також різноманітними творчими гуртками.
