Наступний крок – створення команди, яка допомогла б реалізувати саму ідею. Команда студійців – це добре і не перший рік разом, але коли мова заходить про конкретну справу, то тебе всі підтримують, але працювати мусиш один. Працювати я звикла і полюбляю цю справу, тому й почала самотужки вкидати різні матеріали до макету журналу. Директор ЦБС Людмила Везюк першою надіслала матеріал до бібліотечного блоку.
А потім з’явилася ідея додати розділ «Війна», де висвітлювати імена героїв-шепетівчан, які загинули на російсько-українській війні.
Працівникам обласного літературно-меморіального музею М.Островського надали можливість додати краєзнавчі матеріали.
Довгий час не могли підібрати керівника, чи то головного редактора журналу, людину, яка була б хоч трішки обізнана у журналістській справі. Знайомство з Володимиром Ковальчуком, який кілька років пропрацював в місцевих газетах, спонукало мене запропонувати йому цю посаду. Він не тільки підтримав ідею створення журналу, але й систематизував його матеріали, дав назви багатьом розділам. Протягом цього часу подумки називала журнал по-різному – «Соняшник», «Шепетівщина», «Шепетівський край», а Володимир Ковальчук запропонував назвати «Улюблений шепетівський журнал». При обговоренні на засіданні студії, коли журнал був майже готовий, Майя Палій подала ідею назвати «Шепетівський калейдоскоп». Назва припала всім до душі.
Щира дяка Леоніду Жмурко і Світлані Столяр, які доклали чимало зусиль, щоб журнал мав гарний вигляд.
Кошти для видання журналу надала ГО «Громадянська ініціатива Романа Мацоли «Інститут солідарності громад». Дякую Лесі Косик та Ірині Топчій за підтримку наших починань.
Маю надію, що довкола журналу гуртуватимуться творчі особистості Шепетівщини, яким небайдужа доля нашого краю і України.
Запрошую творчих шепетічан до співпраці.
