Обраний підсудному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ХАС скасував.
За вироком суду, о 5 ранку 9 квітня 2017 року в Шепетівці біля місцевого магазину обвинувачений відпочивав разом з компанією. Та коли відійшов поговорити із невстановленою слідством особою, до нього підійшов один зі знайомих та нецензурно образив. У відповідь той вдарив його кулаком в обличчя. Чоловік упав і вдарився потилицею об асфальт – медики діагностували в нього внутрішньочерепну травму, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння.
Шепетівський міськрайонний суд визнав обвинуваченого винним у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження та призначив йому остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирок оскаржив захисник обвинуваченого: просив його змінити та перекваліфікувати дії підзахисного з умисного на необережне тяжке тілесне ушкодження і призначити йому покарання в межах санкції відповідної статті кримінального закону (ст.128 КК України). Акцентував увагу, що той не мав умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, бо не міг передбачити, що він впаде, вдариться головою і отримає тяжку травму.
У судовому засіданні апелянт і його підзахисний підтримали вимоги апеляційної скарги. Прокурор заявив, що законних підстав для її задоволення немає.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що приймаючи рішення про доведеність вини обвинуваченого в умисному спричинені потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, місцевий суд виходив з того, що він, наносячи удар в обличчя, діяв з умислом спричинити саме умисні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді травми голови в потилично-тім`яній ділянці, однак, такий висновок є помилковим, спростовується та суперечить матеріалам кримінального провадження.
«У кримінальному провадженні не встановлено доказів, які б свідчили, що (обвинувачений) , завдаючи удару (потерпілому) в обличчя, мав умисел заподіяти йому тяжке тілесне ушкодження. В той же час, ударяючи (потерпілого) , який явно перебував в стані сп`яніння по обличчю, (обвинувачений) хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок надання тілу прискорення потерпілий може отримати травму, тому колегія суддів вважає, що обвинувачений наніс потерпілому необережне тяжке тілесне ушкодження, а тому його дії по спричиненню потерпілому необережного тяжкого тілесного ушкодження, підлягають кваліфікації за ст. 128 КК України», – констатує апеляційний суд.
Захисник також звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку із закінченням строків давності.
ХАС зазначає: відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки, у разі вчинення нею нетяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе, якщо ця особа не ухилялася від слідства або суду. Початковим моментом перебігу строку давності є день учинення злочину.
«Злочин, передбачений ст. 128 КК України, (обвинувачений) вчинив 9 квітня 2017 року. Дані про те, що (він) ухилявся від досудового розслідування або суду чи вчинив новий злочин, у матеріалах провадження відсутні. (…)
Оскільки на момент розгляду провадження апеляційним судом сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст.128КК України і у своїй заяві сторона захисту просить звільнити (обвинуваченого) від такої відповідальності, клопотання сторони захисту підлягає задоволенню», – ідеться в ухвалі апеляційного суду.
Із повним текстом ухвали можна ознайомитися у ЄДРСР
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
