У клопотанні до місцевого суду посадовці посилалися на те, що засуджений відбув 2/3 строку покарання, став на шлях виправлення, зарекомендував себе з позитивної сторони, працює, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має 4 заохочення. Проте Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у задоволенні клопотання відмовив.
Ухвалу суду оскаржив засуджений, просив її скасувати і постановити нову – замінити невідбуту частину покарання позбавленням волі виправними роботами. На його думку, під час відбування призначеного покарання він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення, при цьому не притягувався до дисциплінарної відповідальності і отримав заохочення від адміністрації виправної установи.
Колегія апеляційного суду зауважує: законодавцем визначено, що застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є не обов`язком, а правом, і таке звільнення може бути застосоване за певних умов.
«Так, судом правильно встановлено, що (апелянт) засуджений за особливо тяжкий злочин, станом на час звернення до суду з клопотанням він фактично відбув необхідну частину строку покарання, після відбуття якої може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання більш м`яким. Проте, відсутня інша обов`язкова підстава для такої заміни, а саме відсутність об`єктивних достатніх даних про те, що засуджений став на шлях виправлення», – констатує апеляційний суд.
За матеріалами справи, апелянт засуджений вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року за вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) до покарання у виді 9 років позбавлення волі. За весь період відбування покарання в ДУ «Шепетівська виправна колонія №98» має 4 заохочення (від 02.04.2014, 04.07.2019, 02.04.2020, 01.07.2020), тобто перед настанням пільги під час відбування покарання, що, на думку суду, свідчить про їх несистематичність. А відсутність стягнень за порушення вимог режиму відбування покарання, дотримання яких є обов`язком засудженого, передбаченого КВК України, не можуть свідчити про доведення того, що засуджений став на шлях виправлення.
Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Тому вважає, що місцевий суд, дослідивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений не став на шлях виправлення.
Із повним текстом ухвали апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР
За повідомленням прес-служби суду
