У позові чоловік просив встановити факт трудових відносин з приватним підприємством на посаді охоронця з 9 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року включно та зобов’язати директора підприємства внести до його трудової книжки записи про прийняття на роботу на посаду охоронця та про звільнення з посади.
Позивач пояснив, що центр зайнятості 9 серпня 2019 року направив його на це підприємство для працевлаштування охоронцем. Та, згідно з даними корінця направлення, на роботу його прийняли з 17 жовтня 2019 року. Він стверджує, що працював на підприємстві з моменту направлення, але записів у трудовій про це немає, і замість обіцяної зарплати в 6 тисяч гривень, отримав тільки 1370 гривень. За його підрахунками, ПП повинне сплатити йому 36800 гривень зарплати, 16 тисяч гривень матеріальної шкоди і 100 тисяч гривень – моральної шкоди.
Представник відповідача у суді пояснила, що 17 жовтня 2019 року на основі поданої позивачем напередодні заяви, підприємство видало наказ про прийняття його на роботу на посаду охоронцем. Того ж дня воно видало ще один наказ – про скасування попереднього, бо чоловік написав заяву, що не може приступити до виконання обов’язків через сімейні обставини. Таким чином, позивач не укладав трудового договору з підприємством, його не звільняли з роботи, як і не приймали, обов’язків він не виконував, тому зарплати не виплачували. Представниця підприємства вказала, що подані позивачем фото і відеозаписи не є належними, достовірними і достатніми доказами.
Суд зауважує, що на підтвердження заявлених вимог позивач надав копії особової картки працівника, направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника, висновку медичної комісії з датою 22 серпня 2019 року, анкети співробітника підприємства, заяви про перерахування нарахованих в майбутньому коштів на його особисту карту в банку й інші документи, фотокопії графіків чергувань, витяги з журналів невідомого походження, але усі ці докази, крім висновку медичної комісії, не містять дати, підписів посадових осіб, штампів, печаток підприємства, фактично є бланками, заповненими і підписаними лише позивачем. Суд перевірив записи у журналах обліку наказів, проведення інструктажів, але будь-яких відомостей про позивача, крім зазначених відповідачем, там не було.
«Аналіз зазначених вище доказів не доводить факту перебування П. у трудових відносинах з ПП на посаді охоронця в період з 09.08.2019 року по 15.10.2019 року, а може лише свідчити його про бажання, підготовку документів для працевлаштування на роботу у вказане підприємство», – констатує суд.
Відтак суд дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами обставини, що підтверджують його перебування у трудових відносинах з відповідачем в період з 9 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року включно.
Рішення не набрало законної сили і може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
