Це стало несподіванкою для Фірташа, який щиро вірив, що підписав із Банковою принаймні «пакт про ненапад». Та от невдача, якщо зв’язковим між Печерськими пагорбами та Віднем був Давид Арахамія, то ключовим гарантом домовленостей, за інформацією ZN.UA, — Павло Присяжнюк. Це людина з обойми заступника голови офісу президента Ростислава Шурми та його брата Сергія Кривого. Саме на цій «несвятій» трійці все трималося. Але Сергія Кривого на початку року було заарештовано у «справі про генератори» як ключового фігуранта схеми ексміністра Лозинського. А Павло Присяжнюк трохи пізніше став фігурантом у справі про корупцію на Одеському припортовому заводі, організовану ексголовою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком. Зрозуміло, що питання дотримання домовленостей із Фірташем наразі для «української сторони» точно не першочергове.
Ну, не політичною волею, так велінням долі…
У результаті цього тижня детективами БЕБ у співпраці зі співробітниками СБУ під час досудового розслідування кримінального провадження, зареєстрованого БЕБ наприкінці жовтня минулого року, встановлено: фактичний керівник групи компаній «Регіональна газова компанія» Фірташ Дмитро Васильович створив стабільну, ієрархічно структуровану злочинну організацію, до якої входять службові особи підконтрольних підприємств і діяльність якої спрямована на заволодіння коштами держави в особі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в особливо великих розмірах.
За даними слідства, до складу злочинної групи входять керівники 22 міськгазів та облгазів, що, в свою чергу, контролюють 70% усіх газорозподільних мереж держави. Також до цієї бізнес-структури імені Фірташа входить низка підконтрольних підприємств, які акумулюють і виводять у тіньовий обіг незаконно отримані кошти.
Координує дії злочинної групи, за даними БЕБ, директор ТОВ «Регіональна газова компанія» Олексій Тютюнник. Що цікаво, в межах вимог чинного Кримінального процесуального кодексу чітко задокументовано керівну роль як Тютюнника, так і Фірташа. Навіть записано їхню розмову в рамках негласних слідчих розшукових дій, а потім розсекречено прокурорами і опубліковано, щоб широкий загал впевнився — підґрунтя в обвинувачень є.
Як повідомили в БЕБ, до злочинної схеми була долучена компанія «ЙЕ Енергія», де кінцевим бенефіціаром вказано також Фірташа. Службові особи «ЙЕ Енергія», діючи за вказівками організатора, за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Регіональна газова компанія» та службовими особами 22 газорозподільних компаній групи, протягом 2016–2022 років організували та реалізували схему заволодіння природним газом і грошовими коштами, дружно ухиляючись від сплати податків в особливо великих розмірах. Вони виводили у тіньовий обіг гроші, отримані за постачання газу на покриття виробничо-технологічних витрат, за рахунок проведення безтоварних операцій із закупівлі того ж таки газу та використання для фінансування інших видів операційної діяльності групи компаній «Регіональна газова компанія». Там і виплата дивідендів, і надання фінансової допомоги, і ще якась придумана фіктивна нісенітниця.
Відповідно до матеріалів слідства, кошти тарифу, передбачені на закупівлю газу для виробничо-технологічних витрат, перераховувалися операторами газорозподільних мереж як передоплата за природний газ на адресу газопостачальної компанії на рахунки компанії «ЙЕ Енергія». Фактично газ передавався газорозподільним компаніям в обсязі, який в кілька разів нижчий за розмір передоплаченого. Розбіжність між обсягами газу, щодо закупівлі якого були зареєстровані податкові накладні, та обсягом, фактично переданим відповідно до обліків АТ «Укртрансгаз» (згодом — ТОВ «Оператор ГТС України»), лише за 2021 рік становить 183 млн кубометрів на орієнтовну суму 3,4 млрд грн. При цьому, за попередніми оцінками БЕБ, загальна сума шкоди за 2016–2022 роки може перевищувати 18 млрд грн.
У подальшому отримані службовими особами ТОВ «ЙЕ Енергія» кошти переводилися у готівку і, подивіться на цих новаторів, у криптовалюту шляхом здійснення безтоварних операцій, у тому числі із транзитно-конвертаційними компаніями ТОВ «Хєвенс Порт», ТОВ «Інлайттех», ТОВ «Лорінетс», ТОВ «Атрівекс», і розподілялися між учасниками злочинної організації.
15 травня було повідомлено про підозру організаторам та учасникам «газової» ОЗУ Дмитра Фірташа за частиною 5 статті 191 (привласнення, розтрата або заволодіння майном через зловживання службовим становищем) і частиною 3 статті 209 («відмивання» коштів, отриманих злочинним шляхом).
Хто серед фігурантів? Безпосередньо Дмитро Фірташ, якому повідомлення про підозру складено та направляється в порядку міжнародного співробітництва, директор ТОВ «ЙЕ Енергія» Артем Компан, директор ТОВ «Регіональна газова компанія» Олег Ніконоров, заступник директора з операційної діяльності ТОВ «Регіональна газова компанія» Олексій Тютюнник, а також голови правлінь АТ «Вінницягаз», «Дніпрогаз», «Дніпропетровськгаз», «Закарпатгаз», «Львівгаз» Олександр Кривак, Володимир Сівак, Іван Вакуленко, Віталій Шатило, Тарас Китриш відповідно.
Як наслідок, протягом 16–17 травня підозрюваним мали бути вручені та направлені до суду клопотання про обрання стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі заподіяної шкоди, тобто у мільярди гривень.
«Зорієнтуватися» встиг лише голова правління АТ «Хмельницькгаз» Михайло Юрченко, який хотів, мабуть, як волонтер 16 травня перетнути кордон у пункті пропуску «Краківець». Там його затримали і вручили повідомлення про підозру.
Фото затримання Михайла Юрченка
Слідство триває. Але вже той факт, що нарешті стосовно Фірташа вже здійснили низку кримінальних процедур, а сам Дмитро Васильович у розмові з одним із фігурантів справи каже, що його і «Беню» вирішили «чікнуть», — принаймні натяк на те, що епоха олігархів старого зразка добігає кінця. Втім, слідкувати за тим, щоб замість олігархів родом із 90-х на чергування не заступили олігархи епохи постперемоги, не зайве.
«Наїзд» на Фірташа — не лише розплата за минуле, ці події прямо вплинуть і на сьогодення. У травні 2022 року держава де-юре взяла під контроль «фірташівські» облгази. Де-факто контроль був доволі умовним, а НАК «Нафтогаз України» досі не знайшла сил і ресурсів для контролю над газовою монополією олігарха. Фактичний контроль над потоками та електронними сервісами обслуговування десятка мільйонів споживачів залишився в руках фірташівської ж «Регіональної газової компанії». Ба більше, сам механізм «демонополізації» Фірташа залишав йому чимало підстав оскаржити дії держави у судах, у тому числі у міжнародних.
Однак вищеописане розслідування БЕБ значно спрощує завдання зі встановлення контролю над облгазами навіть не так для «Нафтогазу», як для держави, — з’явилися підстави аргументовано доводити, що не лише через хронічні заборгованості Фірташ втратив тут свій газовий бізнес. Але необхідно проконтролювати, щоб описаної схеми не повторив хтось обдарований із нинішніх управлінців монополією, ринкова вага якої досі масштабна.
