ХУДОБА ОБИРАЄ ЯЗЫК
У Біблії сказано: «Не бійся того, хто тіло вбиває, а бійся того, хто душу може занапастити».
Мова – душа народу, його дух. Поки живе мова – живий і народ.
Недаремно окупанти всіх мастéй – від хозар (у десятому сторіччі) до регіоналів (у двадцять першому) – прагнуть знищити українську мову – душу українського народу.
Коли потомок хозар, – смердючий лакей Табачник, – звітуючи перед своїми московськими хазяями, називає українську мову «нєнужным языком», то цілі окупаційного режиму очевидні. Це підтверджується і прийняттям скурвленою Верховною зРадою антиукраїнського закону «Про засади державної мовної політики», покликаного остаточно знищити нашу мову.
Тому група депутатів Шепетівської міської ради підготувала проект рішення сесії про звернення до Верховної зРади України з вимогою зняти з обговорення злочинний закон, що суперечить Конституції України.
Здавалось би: Шепетівка – не Донецьк і не райцентр Лєнінскоє Кримської області, тому ніхто з депутатів міської ради нашого українського міста не мав би мати нічого проти справедливої вимоги викинути на смітник історії «шедевр», авторами якого є істоти з прізвищами Колєснічєнко та Ківалов (у народі – Підрахуй).
Але директор Шепетівки мав іншу думку з цього приводу, хоча не рвав уральську косоворотку на грудях, відстоюючи «с пєной у рта» насадження тещиної мови замість материнської. Він звик діяти «втіхаря, но навєрняка»…
Навіть дозволив секретареві Липканю прочитати депутатське звернення. Правда, той не читав, а бурмотів щось собі під ніс, гикаючи та неграмотно вимовляючи «укрАїнська» замість «украЇнська».
Ніби нема нічого дивного, що людина з молдавським прізвищем неправильно вимовляє українські слова, але йдеться не про молдаванина, що торгує виноградом на Шепетівському базарі, а про державного службовця, який зобов’язаний знати державну мову.
Напевне, гарячі молдавські депутати не панькались би з секретарем, що спотворює молдавські слова, а сказали б йому: «Дут ин пула, баєтул!».
Але присутні на сесії підрегіонні (підконтрольні партії регіонів) депутати навіть не парились над «помилками» Липканя, а тупо не підтримали вимогу не паплюжити українську мову.
Виходить, що підрегіонним депутатам (скорочено – Підрам) подобається антиукраїнський закон Колєснічєнка-Ківалова, тому їх, цілком логічно, можна назвати ідейними дітьми Підрахуя – Підрами Підрахуйовичами.
Вважаємо, що шепетівчани мають право знати «ґєроєв в ліцо» або, як каже Леонід Макарович Кравчук, – «в морду ліца».
Отже, проти української мови проголосував вождь місцевих червонозадих Чікін Владімір Ільіч. Воно і зрозуміло, бо ж воно москаль. А ще шахрай, що очолює раду ветеранів війни, хоча народився через рік після її закінчення – у 1946-му. А ще Чікін щорічно зжирає по 42 тисячі гривень наших із Вами грошей за вірну службу «оліґархічєскому рєжиму», проти якого ніби-то борються «українські» комуністи.
Сам директор Шепетівки, його мóлдавський секрéтар Анатолій Лúпкань і ще п’ятнадцять Підрів, утримались, а по суті проголосували проти української мови. Ось їх прізвища:
Ігор Карчевський – депутат-регіонал і командир артбази, на якій безконтрольно пропадають, а потім випадково знаходяться в ставку, ракетні комплекси, про що був репортаж ТСН на каналі «1 + 1» 6 липня 2012 року.
Орест Юзвенко – той самий, що мріяв стати мером Шепетівки, а потім ліг під Антонюка за місце секретарки для своєї молодої дружини. Гадаємо, що українцям вистачить здорового глузду не звертатись до цього запроданця «насчот пилорами».
Ігор Степич – кум Ореста Юзвенка.
Браття «по оружию» Олександр Краєвський та Ігор Трофимчук – урологи регіональної орієнтації.
Ще одна горе-ескулапка Марина Котенко (Смірнова), що приблудилась у Шепетівку аж із ґорода нєвєст. Правда, «нєвєста» – так собі, на любітєля…
Сергій Бондарчук – достойний син свого тата-партократа, бо ні для кого не секрет, що діти «колишніх» стають саме членами партії, яка «будує нову країну» на нашу голову.
Олександр Турінський – депутат від партії «УДАР». Напевне, полковник просто затупив під час голосування, бо за десять хвилин до початку сесії справляв враження цілком адекватної людини, обурюючись, що «тупорилий Янукович призначив кацапа міністром оборони».
Микола Кикоть – колишній командир 5-го містечка і колишній ударівець, що продався меру за персональну «псячу будку» у виконкомі.
Сподіваємось, що Віталій Кличко ударить куди треба, щоб вправити мізки цим двом ударівцям.
Віктор Киян – депутат від партії Єдиний Центр (ЄЦ), створеної Балогою саме для продажних «любих друзів».
Колишня вчителька шостої школи Наталія Стасюк – депутат від партії «Батьківщина», що продалася за крісло в мерії, а тепер, «не покладаючи рук», висне в робочий час на російському сайті «Однокласники».
Директор восьмої школи Олександр Курганський – також проліз у раду на авторитеті Юлії Тимошенко, але на першій же сесії став «тушкою».
Директор третьої школи Лідія Банкова – від партії Литвина.
Директор ліцею Галина Можейко – регіоналка.
Директор п’ятої школи Надія Качоровська – від партії ЄЦ.
Це повний …ЄЦ. Даруйте, повний список запроданців.
Не дивно, якщо проти української мови голосує «пілорамных дєл мастєр», бо що з нього візьмеш – дерево є деревом? Але, якщо до зрадників приєднуються «червоні директриси», серед яких навіть учителі мови, то за таких темпів деградації, не виключено, що через пару років дівчата зароблятимуть на трасі. Звичайно ж, якщо до того часу не втратять «товарного вигляду». Хоча, на кожен товар – свій покупець…
Поки ми, українці, голосуватимемо бездумно, як худоба, то у нас зеки будуть президентами, самодури – губернаторами, а хабарники – мерами.
І мову свою втратимо, бо худобі мова не потрібна – їй достатньо языка…
Не бійся!
