Червоні ганчірки-це символ окупації

26.04.2011р.Б. / Чи об’єднає червоний прапор олігархів і робітників, латифундистів і селян?Що робити, коли з серпами і молотами на вулиці з’являться не просто злиденні пенсіонери, а молоді і рішучі, голодні і злі…Рішення Верховної Ради щодо вивішування червоних прапорів у День Перемоги та інші дні, пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни, може мати куди більш далекосяжні наслідки, ніж це здається зараз його ініціаторам та проектантам. Цілком зрозумілий їхній намір грати на ностальгічних настроях тих, хто за 20 років незалежності України так і не відчув себе новою людиною, і, маніпулюючи старими радянськими символами і гаслами, розвернути вектор розвитку нашої держави у бік створення «руського мира» чи нової Російського імперії.Проте життя вчить, що дуже часто джин, випущений з пляшки, раптом виявляється занадто норовливим і непокірним своєму володарю.Здається, ще ніхто не забув, що під червоним прапором ходили не лише в атаки на фашистських загарбників – саме з червоним прапором, «з Леніним у голові і наганом у руці» у 1917 році було здійснено соціальну революцію, тобто змінено державну ідеологію та перерозподілено суспільне багатство, що викликало криваву громадянську війну по всій велетенській імперії. З червоним прапором, під гаслом «Грабуй награбоване!» було експропрійовано (насильницьки забрано) майно і кошти сотень тисяч людей, які потрапили у списки ворогів народу, були винищені церкви та релігійні організації як чужий пролетарській свідомості елемент. (До відома істино віруючих. У 1917 році в Російській імперії діяло майже 80 тис. лише православних храмів та понад 1200 монастирів. Внаслідок перемоги червонопрапорної революції до 1940 року діючими залишилося ледве 400 храмів). Червоний прапор майорів над архіпелагом ГУЛАГ, над українськими селами, де лютував Голодомор. У Червоному кутку на кожному радянському підприємстві чи установі чинилися ідеологічні розправи над іншодумцями, над євреями, яким ставили тавро «посіпак сіонізму», над стилягами, фарцовщиками, навіть над тими, хто наважувався подати до ЗАГСУ заяву про розлучення (була і така кампанія наприкінці 50-х). Червоний прапор із серпом і молотом є не лише Прапором Перемоги, це був державний прапор Радянського Союзу. Історичні паралелі, як кажуть, напрошуються, і чи ж випадково, наприклад, у Дніпропетровську уже збирають "круглий стіл" на тему: "Чи стане повернення червоному прапору статусу державного символу в Україні початком відродження СРСР?". Певен, що лише Дніпропетровськом ця дискусія не обмежиться, знайдуться бажаючі і в інших місцях поговорити про повернення історії назад.Тож давайте порозмірковуємо. Зображення серпа і молота символізувало, як відомо, союз робітників і селян, гегемонію людини фізичної праці. Причому така гегемонія існувала в СРСР реально, хоча лише певною мірою. Пристойний, непитущий роботяга на заводі завжди міг отримати зарплату більшу, ніж звичайний інженер, міг першою чергою отримати путівку до санаторію, право купити «жигуля», і, відповідно, робітники і селяни мали переваги при вступі до лав КПРС. Прийом до цього «передового загону радянського народу» здійснювався за цілком визначеними квотами, до яких представників робітничого класу та інтелігенції включали у пропорції, здається, 5 до 1. І навіть потрапляння до витверезника для пролетарія і для інтелігента означало неприємності різного рівня: для першого – це позбавлення премії, максимум затримка у черзі на квартиру, тоді як для другого загрожувало вигнанням з роботи.Якщо продовжувати логіку тих, хто у Верховній Раді голосував за закон “Про внесення змін до Закону України “Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги), то, виходить, треба далі робити щось не лише символічне.Ну, розвішали червоні прапори – одним на радість, іншим на зло - але якщо раптом комусь спаде на голову вийти з такими прапорами не на дозволену держадміністрацією акцію, а на страйк, на марш непокори, на штурм? Що робити, коли з серпами і молотами на вулиці з’являться не просто злиденні пенсіонери, а молоді і рішучі, голодні і злі - ті, хто ще виживає за рахунок свого малого бізнесу, понаднормованої праці, конвертних подачок від сильних світу цього, але розуміє, що нормального майбутнього в такій державі немає. У сучасній Україні конституційне положення про соціальну, правову державу залишилося про людське око, «пусті слова про право бідних». Майнове розшарування у нас в рази перевищує показники цивілізованих країн. Соціальні ліфти, про які зараз модно говорити, в Україні замінені корупційним конвеєром, який виносить нагору разом з валізами хабарів цинічних і безжалісних осіб, кон’юнктурників, здатних до будь-якої демагогії і маніпуляцій.Чи об’єднає червоний прапор олігархів і робітників, латифундистів і селян? Ні, ніколи, бо це протиприродно і нелогічно, адже червоний прапор завжди означав готовність до боротьби, насилля, до крові. Заварити червону юшку, пустити червоного півня – це все з лексикону людей, доведених до краю визисками багатіїв.Очевидно, не дурні наші парламентарії-мільйонери, дещо знають з історії. Але, насправді, вони все-таки нічого не забули і нічому не навчилися, вважаючи, що грона гніву можуть визріти де-інде, в екзотичних країнах Магрібу, наприклад, лише не на українському ґрунті. Тут можна кинути людям якусь кістку від ідеології, нехай гризуться. Україна переживає очевидний ментальний розкол, коли в одних її регіонах втішаються рішенням Верховної Ради, в інших – невдоволені і готові до невиконання його. Про соціальний розкол, про збагачення багатих і збідніння бідних на якийсь час начебто забуто.На який?

Авторство последнего поста принадлежит некоему Олегу Савицкому.Интересно, а ты хоть читаешь что тебе пишут?

"Закарпаття вперше сповна відчуло на собі всі "принади" совєцького режиму, коли на зміну угорсько-німецькій окупації прийшла нова, не менш жорстока окупація – совєцька. Ще 1939 року тисячі наших земляків, утікаючи від угорського терору, перейшли кордони з СССР, де їх заарештували й відправили у концтабори Сибіру, де більшість із них знайшла свою смерть або каліцтво. У 1944 році "червоний" окупант, який отримав повну владу над Закарпаттям, розпочав свою імперську політику. Почалися колективізація і вивезення на Сибір сотень тисяч українців, репресії пов'язаних з ОУН та УПА закарпатців, терор проти національних меншин Закарпаття – угорців, німців та інших національностей, представників яких десятками тисяч запроторювали до концтаборів, де більшість із них загинули.Тотальних репресій зазнала греко-католицька церква на Закарпатті. Після вбивства єпископа греко-католицької церкви Теодора Ромжі в жорна тоталітарної системи на Закарпатті потрапило близько 170 греко-католицьких священиків: 18 із них померло під час допитів, 147 – вивезено на заслання, 40 – загинули в концентраційних таборах; паралельно піддали репресіям тисячі вірян. У підсумку греко-католицька церкву на Закарпатті було фактично ліквідовано, вона змушена була перейти в підпілля. Репресій зазнали і православна та протестантські церкви. Відбирали монастирські землі, було закрито більшість монастирів, священиків заарештовували, розстрілювали, примушували до співпраці з КҐБ… До цього додайте русифікацію і культурне закріпачення – і це лише частина колонізаторської політики радянської Москви щодо Закарпаття. І все це відбувавлося саме під червоним прапором.Зважаючи на це, ВО "Свобода" вважає недоцільним, антиукраїнським і антигуманним використання символіки ворога українського народу і всіх волелюбних народів світу, символу узурпаторів і імперіалістів – червоного прапору. Дозволяючи вивішувати прапори тоталітарного режиму у ХХІ ст., ми показуємо Європі не тільки своє історичне невігластво, а й свою неповноцінність як нації. У ці дні жодна вільна європейська нація не дозволить офіційної пропаганди окупаційних символів. Це заборонено резолюціями Європарламенту та Ради Європи. Навіть у країні, що програла другу світову війну –Німеччині – не буде подібного публічного приниження. То чому ж Україна має принижуватися?Слід раз і назавжди зрозуміти – червоні прапори на вулицях України у травні 2011 року – це відвертий історичний реванш. Це ознака продовження окупації України – історичної, духовної, мовної, культурної, інформаційної, економічної, політичної. Це намагання закріпити комплекс меншовартості і винуватості вже у нових поколінь українців, які народилися поза совєтським окупаційним рабством. Це пряме і брутальне зазіхання на державність. Бо з історії знаємо: сьогодні є червоний окупаційний прапор, а завтра – не буде синьо-жовтого національного стягу. Не може бути згоди між злом, що програло, і добром, що тріумфувало 24 серпня 1991 року.Тому ніхто ніколи не відбере в українців право та обов'язок боронити свою національну честь і гідність.В Україні є один символ державної незалежності, гідності і перемог – синьо-жовтий стяг. Його потрібно захищати усіма засобами. Для кожного українця є неприйнятним публічне вивішування в Україні будь-яких окупаційних символів. Органи державної влади та місцевого самоврядування, що ухвалюють подібні рішення, не лише брутально порушують Конституцію України, чинні судові рішення, глумляться над національною честю та гідністю, а й вчиняють державну зраду. Рано чи пізно за це їх буде притягнено до кримінальної відповідальності. Кожний свідомий українець повинен не допустити жодної публічної демонстрації та розміщення в Україні символів окупації. А червоним ганчіркам, слідом за большевицькою імперією, давно місце на смітнику історії"

Автор поста - Пресс-служба Закарпатской обласной организации ВО "Свобода"ЗюЗюка, указывай первоисточники, не стесняйся. Всё равно все(даже патриоты) понимают - это не твои мысли и слова, ты их где-то нашёл и скопипастил....

monax;65347 пише: Автор поста - Пресс-служба Закарпатской обласной организации ВО "Свобода" ЗюЗюка, указывай первоисточники, не стесняйся. Всё равно все(даже патриоты) понимают - это не твои мысли и слова, ты их где-то нашёл и скопипастил....

ну і до чого оце ти бігаєш за мною і коментуєш ??? )):ag:та я розумію що ти розумієш і (даже патриоты) розуміють що я скопіпастив чи як там воно пишеться )) ну і що ?? і що дальше ??? ))):bj: га ??? )

Да ничего дальше, я не собираюсь с тобой о чём-то дискутировать. Но хотя бы из чувства уважения к тем людям, что напрягались ради придумывания и написаня этих слов, указывай где ты их взял.Иначе, уж извини, я продолжу бегать за тобой и говорить, чье именно авторство ты воруешь и присваиваешь (да-да, это называется именно так, хоть это тебя наверняка и удивит. Если ты вообще понимаешь что я тебе написал).

monax;65350 пише: Да ничего дальше, я не собираюсь с тобой о чём-то дискутировать. Но хотя бы из чувства уважения к тем людям, что напрягались ради придумывания и написаня этих слов, указывай где ты их взял.Иначе, уж извини, я продолжу бегать за тобой и говорить, чье именно авторство ты воруешь и присваиваешь (да-да, это называется именно так, хоть это тебя наверняка и удивит. Если ты вообще понимаешь что я тебе написал).

добре ! домовились ):bf:якщо я забуду вказати де я скопіював то ти дописуй поправляй коментуй ) будь ласка ...як тобі зручно , так навіть веселіше ) хай буде гречка аби не суперечка

Да не вопрос))))))

я з України, і мені рідніше словяни!