"День за днем" побувала 18 травня на акціях влади та опозиції в столиці

Ну побувала і шо?

Ого, неочікувано, мабуть більшість із Свободи?
Я не був. Не бачу сенсу в мітингах, які не мають чіткої мети і завершення. Якби був чіткий план дій і чітко поставлена ціль то одне, а коли кажуть шо це огляд сил, то вибачте без мене.

нас до Франції рівняти трохи не патріотично)))
більша частина їх населення - негри та араби,
дічь одним словом.
не будем же ми опускатись до їх рівня

Роз’єднані політики закликали до об’єднання

Більше сотні шепетівчан взяло участь у марші«В Європу — без фашистів» та акції «Вставай, Україно!» 18 травня в Києві
О 8-ій ранку територія біля столичного монумента «Батьківщина-мати» пістрявіє від синіх кольорів. Це «антифашисти» збираються на марш. До них приєднуються і шепетівські симпатики Партії регіонів.

— Ми приїхали до Києва на орендованому автобусі, — каже заступник керівника Шепетівської міської організації Партії регіонів Микола Косе-нюк. — Загалом нас — п’ятдесят осіб.

За деякий час шепетівчани «вливаються» до численних шеренг демонстрантів. Велелюдна процесія вирушає вулицею Грушевського до центру міста, в напрямку Європейської площі. Дістається туди приблизно о 13-ій. По дорозі демонстранти заходять у Маріїнський парк і кладуть квіти до пам’ятника Герою Радянського Союзу Миколі Ватутіну.

Марш «В Європу — без фашистів» відбувається переважно під державними і «регіональними» прапорами. Проте є і червоні радянські знамена, стяги Російської Федерації. Видно прибічників таких маловідомих громадських організацій як «Антифашистський союз», «Союз десантників Криму». Скандуванням «Геть фашизм! Геть капіталізм!» дають про себе знати анархісти. Рябить від гасел «Фашизм не пройдет!».

Упродовж майже години з імпровізованої сцени біля Українського дому виступають лідер парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, інші політики. Кажуть, що прийшли засвідчити рух України до Європи, закликати до об’єднання українців, нагадати про загрозу поширення фашистських ідей.

Після політиків на сцену «висипають» музиканти. Пісні (чимала їхня кількість — на військово-патріотичну тематику) переважно виконують російською. Вже о 15-ій деякі демонстранти в паперових білих кепках (на них намальований кулак, що «чавить» свастику), починають стягувати з вудилищ прапори, змотувати їх і йти назад, у напрямку метро «Арсенальна». Енергійніші ховаються від спеки в тіні попід стінами будинків на розі вулиць Хрещатик і Грушевського. Чимало «антифашистів» чомусь втамовує спрагу мінеральною водою однієї і тієї ж марки — «Сорочинська». Порожніх пластикових пляшок від неї стільки, що навіть валяються на дорозі.

***

За півгодини до появи на Європейській площі «антифашистів» звідти в протилежний бік, до Софіївського собору, вирушають багатотисячні колони учасників іншої акції — «Вставай, Україно!». Ходу очолюють лідери трьох опозиційних сил — Віталій Кличко («УДАР»), Арсеній Яценюк (ВО «Батьківщина») і Олег Тягнибок («Свобода»). Останньому так парко, що аж до тіла прилипає сорочка. Опозиційники йдуть Михайлівською вулицею і Володимирським проїздом. Попереду колони — великий державний прапор України, а також прапор Європейського Союзу. Учасники співають гімн «Ще не вмерла України» та пісню «Червона рута».

Серед опозиціонерів бачимо і «десант» шепетівського міського осередку ВО «Батьківщина» — Віктора Горю-кова, Анатолія Остапенка, Ольгу Єсі-пову, Валентину Прохорчук, інших.

— З Шепетівки наших сюди приїхало десятеро, — пояснює депутат Шепетівської міськради, член фракції ВО «Батьківщина» Валентина Прохорчук. — Добиралися на двох автівках. На пальне кожен витратився по 100 грн. Орендувати автобус навіть не намагалися, бо власники постійно відмовляються надавати транспорт.

Валентина Павлівна з однопартій-цями вигукує гасла «Юлі — волю!», «Банду — геть!». Жінка також наголошує, що Україні потрібно вступати не до Митного, а до Європейського союзу.

Тим часом на автобусній зупинці за процесією спостерігають вбрані в світлі блузи дві літні жінки. «Уявляєш, мусила добиратися з Кам’янця-Подільського до столиці в купейному вагоні, — каже та, яка з білим значком на грудях, — бо плацкартні квитки розкупили. Вже під Києвом зазирнула в сусідній плацкартний вагон, а там — повно вільних місць!».

Жінки проводжають співчутливими поглядами учасника опозиційної акції, що на плечах несе транспарант: «Стаж роботи 40 років і 6 місяців. Ліквідатор ЧАЕС. Нарахували 1297 грн 97 копійок пенсії».

Не встигла колона завернути за ріг між Михайлівською вулицею та Во-лодимирським проїздом, як стається дивний інцидент. З арки виходять люди, вбрані в чорне, і намагаються зав’язати суперечку з учасниками ходи. Проте їх відтісняє охорона. За дійством спостерігає журналіст «Української правди» Сергій Лещенко. Чуємо, як телефонує комусь і називає людей у чорному «монашками».

Серед демонстрантів помічаємо два десятки шепетівських свободівців. Стоять Михайло Верхогляд, Юлія Гудзь, Анатолій Мельничук, Станіслав Кушик. А ще, за інформацією Миколи Дорощука, до Києва прибуло 15 членів ВО «Свобода» з Шепетівського району. Всі вони скандують «Україна — понад усе!», «Геть продажну владу!», «Слава Україні — Героям слава!» До речі, частина наших земляків пере-
буває під самісінькою сценою і навіть приспустила прапори, щоб не заважати відеозйомці акції.

— У новинах уже повідомляють, що опозиції зібралося до трьох тисяч, — коментує один з демонстрантів, поміч-ник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія, член Шепетівської міської організації ВО «Свобода» Микола Дзявульський. — Насправді ж тут усі 20—30 тисяч! Рахують так само «правильно», як і під час торішнього маршу УПА 14 жовтня.

Приблизно годину чільні опозиційні політики один за одним виголошують доповіді зі сцени на Софіївській площі. Лунають запевнення, що опозиція виставить єдиного кандидата на другому турі майбутніх президентських виборів. Також доповідачі розповідають про кризу парламентаризму в нашій державі, потребу об’єднання всіх верств населення.

Тим часом у холодку, на лавочці скверика на Михайлівській площі, розмовляють дві киянки. Та, що в синій футболці, розповідає іншій про свою червону «УДАРівську» кепку: «Доньці Наталці десяток таких дали. Хотіла викинути, але я їх собі забрала. Влітку носитиму».

Акція опозиції закінчується не так швидко, як провладна. Проте вже після 15-ї на Софіївській площі «емоційна напруга» спадає, люди поволі починають розходитися.

***

За «грибком» біля торгової ятки на Майдані Незалежності рятуються від спеки двоє киян. Сивочолий черевань в одній руці тримає пляшку кока-коли, а іншою дістає з пакета жмут партійних газет. Дає їх худенькому чоловікові в синій кепці, що потягує з пляшки пиво «Сармат», і каже: «Стрибаю з партії в партію. Живу добре. Хочу свою землю в центрі міста продати, але побоююся, бо коштує десять мільйонів». На це його співбесідник відповідає: «А я шукаю в столиці хорошу роботу та житло. Зараз живу в квартирі з тринадцятьма сусідами».

.„15:30. На лавці по вул. Хрещатик сидить пані у вишиванці. Навколо неї схилилося вісім жінок і вусатий юнак. Усі — без жодної партійної символіки. Пані дістає 500-гривневу купюру і просить молодого чоловіка розміняти її на дрібніші в найближчому банку. Той іде, але швидко повертається назад. Каже: «За розмін банк хоче 1,55». «Нічого, міняй», — відмахується жінка у вишиванці. За хвилину юнак приносить стос 50-гривневих банкнот. Кожна з жінок бере по купюрі, після чого всі вирушають до метро «Хрещатик».

Володимир Ковальчук