Статті з бюлетню Свободи

Мені тут до рук попали статті з газети. Може комусь буде цікаво.Просимо вибачення.Шановні читачі, просимо вибачення за допущені, під час набору прізвищ, помилки у статті «Між початком та кінцем», зокрема, набрані прізвища слід читати: комуніст Гиря – комуніст Гмиря, росіянин Чув – росіянин Чуєв, лейтенанта Берета – лейтенанта Береста.Прощавай, Монако. За інформацією, надрукованою у газеті «Шепетівський вісник» від 11 серпня 2011 року (стаття «Про що писала газета 2003-й та 2004-й рік»), на політичній карті Європи відбулись чергові зміни. Зокрема, Франція «привласнила» територію незалежної держави – Монако. Якщо не всі 1,9 км кв., які належать цій конституційній монархії, то принаймні комуна Монте-Карло, де наш земляк Дмитро Христю виборов звання чемпіона світу з бойового самбо, за словами автора статті, стали належати Франції.Ось так народжуються місцеві «качки», які можуть привести до серйозних міждержавних конфліктів.Депутато-мерський подарунок.Ну не встиг Шепетівський мер поставити до 20-ї річниці незалежності України свою Вєру, Надіжду і Любов, але чимось відзначитись перед «вышесмотрящими» дуже хотілось. От і чи то сам вирішив, а чи хтось напоумив, забрати з мапи Шепетівки, а отже і стерти з історії краю ім’я Валентина Садовського. Не міг же запопадливий регіонал разом зі своїми служаками допустити подальшого існування назви вулиці, якій депутати попереднього скликання присвоїли ім’я нашого, дійсно, Великого земляка. Адже Валентин Садовський для становлення незалежності України та формування національного духу українців зробив більше, аніж будь-хто інший із наших земляків. Отже, довідались регіонами на чолі з головою, що був Садовський і міністром юстиції в першому українському уряді і багато писав про «мудре» керівництво Кремля за роки СРСР та про загарбницьку більшовицьку політику, тай вирішили «прибрати» (перепрошую «зачистити») місто від славного земляка.Наступним кроком має стати вилучення з краєзнавчого музею місця наукової роботи про Валентина Садовського, підготовленої колишньою ученицею Шепетівського ліцею, та примірників «Наукових вісників», де є згадка про Садовського з бібліотек навчальних закладів (якщо цього ще не зробили запопадливі керівники установ) і не буде як за часів Петра і Катерини чи Йосипа та Леоніда.Для чого теперішній владі українські патріоти! Все Має бути так, як в Красному Лучу на Луганщині, де депутати вирішили замість пам’ятника Тарасові Шевченку спорудити макет Ейфелевої вежі, чи у Горлівці, де регіональні обранці не дозволили виділити ані метра квадратного землі для встановлення погруддя Герою України Василю Стусу біля школи, в якій працював поет. А наступного року, як подейкують обізнані люди, до 21 річниці Незалежності, щоб «попасти в очко» у нашого мера вже визрів план спорудити в центрі міста каланчу, як символ єдності та вічної «дружби» між русичами та московитів.Коли земляк – лауреат.Напередодні 20-ї річниці Незалежності України наш земляк, подільський дослідник Володимир Білінський став лауреатом премії імені Івана Франка.Високого звання Володимир Броніславович удостоєний за працю «Країна Моксель, або Москов’я». В трьох книгах, присвячених історичному дослідженню московитів та московського князівства, Бєлінський відкриває правду про нашого північно-східного сусіда, яку намагались замовчувати придворні імперські, радянські та сучасні кремлівські творці «Історії Государства Россійськаго». Якщо Вас цікавить дане дослідження нашого земляка та інша сучасна українська історична література, звертайтесь до магазину «Корчагінець», що на вул.. Карла Маркса.Калейдоскоп.Дозвіл на руки, а сажа на голові.Відповідно до рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради від червня 2011 року, ВАТ «Шепетівський ДОК», як і ряд інших підприємств, отримав дозвіл на експлуатацію, як об’єкт поводження з небезпечними відходами на 2012 рік. Отже жителі міста, яким випала доля жити в районі ДОКу та сьомої школи ще принаймні півтора року будуть насолоджуватись чудовими клубами чорного диму на фоні вечірнього та вранішнього неба, шаром кіптяви і сажі, які дуже вишукано та гармонійно виглядають на зелених листочках біля сусідньої в/ч, свіжому сніжку на військовому плацу та подвір’ї сьомої школи.З Длужнєвського, цього можливо і не видно, але близькі до мера посадовці з Шешукова, мали б з цього приводу щось сказати голові. Чи, можливо, вони заради великої спільної справи готові не тільки дихати нечистим повітрям, а й каналізаційну воду пити?Ще одна тушка в депутатських рядах.Під промінням літнього сонця від міських депутатів Блоку Юлії Тимошенко «сплавився» до регіоналів директор НВО № 3 (восьма школа) Курганський О.О. Цього і слід було очікувати, адже у О.О., як і у інших депутатів-директорів-педагогів, вибору просто немає – або робити те, що скажуть мер, або забути про посаду. Тож і вирішив пан Курганський «поіметь» Бютівців та без жодного зазріння совісті перекинутись до промерської більшості. Вчинок воістину достойний справжнього інженера людських душ. Тай дивуватись тут нічому – за плечима така компартійна школа, у-у-у тушка (уменьш. від туша) освеживаное и выпатрошеное тело убитого животного (С.И. Ожогов. Словарь русского языка. М.: рус. яз., 1987 – 750 с.) (в сучасному українському політичному контексті слово набуло дещо іншого, але близького значення).Тарифи лізуть догори.Відповідно до рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 17 червня 2011 року в корчагінському місті різко підскочили (ціни) тарифи на прибирання та обслуговування тимчасових ринків та на утримання і обслуговування парковок автотранспорту в місті. На сьогодні, за прибирання та обслуговування тимчасових ринків адміністративно-комунальна інспекція бере 3 грн. за кожний квадратний метр, та 3 грн. за кожну годину парковки автотранспорту.Ця інформація має бути розміщена на офіційному сайті виконавчого комітету Шепетівської міської ради, але… Таке саме «але» відносно того, чому зміна тарифів не пройшла процедури регуляторного акту. І на що дивиться міська прокуратура разом із громадською організацією підприємців?Мерські кадри.Пан Антонюк продовжує це дивування шепетівчан своєю «глибокою та мудрою» кадровою політикою.Так нещодавно, очевидно, за визначні заслуги у справі відстоювання позицій голови, керівником центру соціального захисту населення мер призначив депутата Ореста Юзвенка. Цікаво, чи погодився б з таким призначенням покійний В.Пилипчук. Адже на початку ХХІ століття Юзвенко вже деякий час керував даною установою, та досвідчений у соціальних і кадрових справах Пилипчук побачив, що «не по Сеньке шапка» і попросив зробити так, щоб людина добровільно залишила займану посаду. Напевно покійний чогось не догледів чи теперішньому керівництву видно краще, що може зробити для пристарілих відданий депутат.Не залишив поза увагою Шепетівський мер і іншого депутата, який донедавна очолював колектив паливного складу станції «Шепетівка». Правда дерева це не тепловозна солярка – «гріють» слабше, але місце «тепле» і тут має бути своя людина. Так само своя людина має стояти і біля друкарського станка, - вирішили мер. «І нічого, що цей станок друкує не банкноти, а поміж іншою продукцією випускає і бюлетені для місцевих виборів» - це також не аби що. Тому колишнього керівника, без жодних зауважень «лагідно» попросили піти, а на його місце призначили Кучму. «Милосердя» мер може проявити і до тих, кого ще недавно звільнив з роботи. Важко сказати, що було раніше, рішення суду, чи заява про вступ до регіональної партії, але Юрко вже знову працює в апараті виконкому.Як бачимо мерська свита продовжує і далі поновлюватись відповідними кадрами. Скільки користі від цього буде мати місто, дасть Бог, поживемо-побачимо.Мерське пустослів’я.Серед інших показників у виборчій програмі С.А. Антонюка було зазначено: «забезпечити якісний лабораторний контроль Шепетівської рай санепідемстанції овочів, фруктів та інших продуктів харчування і реалізації їх у строго відведених місцях». Цікаво, чи бачив теперішній Шепетівський мер, як реалізовується сільськогосподарська продукція, особливо молочні вироби, овочі та фрукти, на ринках, біля них та в інших місцях, при цьому всьому відповідальні особи збирають у так званих продавців певну плату за торгівлю (навіть, якщо торгівля відбувається за межами ринку) тобто фактично узаконюють її. А мер цього не бачать, чи не бажають бачити…Інший пункт програми Антонюка гласив: «сприяти силовим структурам у наданні громадського порядку (у місті стане спокійніше у вечірній та нічний час)». Чи стало спокійніше сказати важко, а от що звичайного громадянина можуть до смерті забити, навіть у центрі міста, знає чи не кожен шепетівчанин.Так само кожен шепетівчанин та і гості міста знають де, попри всі заборони, можна без проблем пограти в азартні ігри не тільки за допомогою комп’ютерів, а й використовуючи ігрові автомати. Для прикладу може слугувати зупинка міських міських автобусів біля залізничного вокзалу, де послугами «одноруких злочинців» можуть скористатися всі бажаючі. А скільки подібних «злачних» місць продовжують і далі розквітати по всьому місті?Про земельні питання напевно взагалі можна більше не говорити. Адже теперішній мер вивчив «реальний стан справ у земельних відносинах» і почав «відкрито і прозоро» проводити земельну політику, роздаючи буз будь-яких конкурсів чи аукціонів не лише залишки дорогоцінних вільних міських земель, а пускати в хід під будівництва землі при будинкових територій, а також проводить зміни цільового призначення земель міської громади. Хоча фактично це робить не сам особисто мер, а разом із регіональською і близькою до мера депутатською коаліцією.Правда, це вже не просто пустослів’я, а мерське беззаконня, про яке далі буде.

ДНЗ повернулись до нормального життя.На кінець червня – початок липня майже всі дошкільні навчальні заклади міста пережили період тимчасового закриття. В одних садочках закриття тривало декілька тижнів, а у окремих розтяглось майже на місяць. Можемо уявити, в якому стані перебували батьки малечі, коли і на роботу іти обов’язково і діток нема на кого лишити. Має ж бути якийсь вихід з цієї ситуації на місцевому рівні.Балачки та реалії українського ринку земельних ресурсів.Серед основних тем, які останнім часом активно обговорюються владою, опозицією та пересічними громадянами залишається питання відміни державного мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення .На сьогодні, проаналізувавши ринок сільськогосподарських угідь України, можна сказати, що землю у нас лише теоретично не продають. Щоб обійти закон, бажаючі користуватись одним із основних багатств України, знайшли цілу низку юридичних лазівок. При цьому у більшості право на користування земельними ділянками отримують не дрібні фермери, а новоспечені вітчизняні та іноземні латифундисти. Так, найбільшими площами сільськогосподарських земель станом на липень 2011 р. володіли:Українські аграрні інвестиції (Стівен Дженнінге) – 330 тис. га.«Ілліч Агро» (Ренат Ахметов) – 225 тис. га.«Нарком Агро» (Олександр Кравчук, син екс-президента України) – 200 тис. га.«Миронівський хлібозавод» (Юрій Костюк) – 180 тис. га.«Астра - Київ» (Віктор Танчик, Валерій Воротков) – 166 тис. га.«Дакор» - 163 тис. га.«Мрія Агрохолдінг» (Іван Гута) – 158 тис. га.Серед компаній із західним капіталом, окрім «Українських аграрних інвестицій» варто звернути увагу на знаменитий «Сармат» росіянина Вадима Новинського, який відверто заявив, що до 2013 року планує оволодіти банком землі в 200 тис. гектарів.Загалом в Україні з 42 мільйонів гектарів земель сільськогосподарського призначення майже третина (близько 15 млн. га) перебуває у володінні, як вітчизняних так і закордонних мегавласників. Якщо ж землю дозволять продавати, то вони, маючи чимало вільних активів, зможуть скупити її ще більше.Тобто українське село чекає доля, яку пережили промислові підприємства після «прихватизації» часів Кучми. (За матеріалами преси).Варто подуматиШановний читачу, нещодавно ми відзначили 20-ту річницю Незалежності України.Під час святкування, напевно у багатьох із вас, виникали питання – чому ми так живемо? Чому чехи, поляки та навіть латини з естонцями, стали жити краще ніж ми – українці, у чому причина наших негараздів.Для того, щоб хоча б частково відповісти на ці питання, пропонуємо вам в сімейному колі, разом з друзями чи співробітниками дати відповідь на такі питання:1. Чи вважаєте Ви особисто День Незалежності України головним державним святом?2. Назвіть прізвища п’яти осіб, які на Вашу думку зробили в ХХ-ХХІ столітті найбільший внесок у становлення України, як незалежної держави.3. Назвіть прізвища хоча б п’яти осіб, які на Ваш погляд були і є найлютішими ворогами незалежної України.4. Чи можете Ви сказати, що сьогоднішній уряд України проводить державну політику, спрямовану на розбудову України та покращення добробуту її громадян?5. Що Ви особисто зробили чи готові зробити для того, щоб змінити нашу державу та життя в ній на краще?України вже без Київської Русі.Відповідно до указу №267 «Про святкування 1150 річчя зародження російської державності», підписаного президентом Російської Федерації Дм ітрієм Медведєвим (Менделем) 3 березня 2011 р. історія України як держави залишилась без Київської Русі.Найвища владна інституція Росії державним указом (!!!) проголосила Київську Русь Російською державою. Видно російський президент вирішив у справах спотворення історії не відставати від Петра І та Катерини ІІ.Ось так. Обдирає «дружній» північний сусід Україну і українців, економічно продаючи нам енергоносії за цінами вищими, ніж для Німеччини чи Італії, то тепер вирішив прискорити ідеологічну експансію (до речі вона не припинялась ніколи від часів заснування Москви). В найближчому майбутньому в Москві на офіційному рівні заявлять, що українців і України взагалі ніколи на світі не було.І які після цього підручники з історії України збирається підготувати для українських школярів «видатний» історик Д. Табачник разом зі своїми московськими «дружбанами»?Нові часи – нові герої.Відмінивши військовий парад з нагоди 20-ї річниці проголошення незалежності України, Віктор Федорович вирішили вшанувати знаменну для кожного українця дату іншим, але дуже промовистим чином.Наче з рогу достатку, потекли напередодні Дня незалежності з рук президента потрібним людям відповідні нагороди. Отримали їх ті, хто особливо відзначився, за міркуваннями Януковича, у справі розбудови незалежної України: - борець, а за сумісництвом депутат – боєць Тадеєв; економічна тушка – перебіжчик Кінах, ректор «Підрахуй» Ківалов, екс «народний самооборонець», а за сумісництвом головний правоохоронець Москаль і багато-багато інших із кола тих, хто вірою та правдою служить білоблакитним. Та найбільшої уваги заслуговують новоспечені Януковичем Герої України. Чого вартий хоча б очільник УПЦ Московського патріархату митрополит Володимир, під керівництвом якого «плідно» працює на лоні розбудови державної єдності відомий україноненависник одеський єпископ Ярослав Іванович Макарчук (кличка Яків) та сотні подібних до нього служителів московського патріархату.Вершиною ж патріотичного, а разом із тим літературного злету, по-достоїнству оціненою президентом з Єнакієве, стала творчість Бориса Білаша (земляк президента, а за одно як і «проффєсор» Янукович член Міжнародної Каліфорнійської академії наук, освіти, індустрії мистецтв) Б.Б., як справжній стаханівець, «видав на ХХХХ» цілу збірку «перлів», які, на думку таких, як януковичі, повинні увійти до нових учнівських хрестоматій та зайняти достойне місце на вершинах світової поезії. Куди там Василю Стусу чи Ліні Костенко братись. Судіть самі і оцінюйте хоча б такий шедевр Б.Б.:«Єсли стану я нардепом.Обеспечу свой народСалом, яйцами и хлебом.Пусть потешит свой живот.Завалю печеньем, кексом.Хочешь торт, трюфели – на!Если надо, то и сексомУгощу его сполна…»Правда здорово і неперевершено? Ще навіть краще, ніж у українського поета Чехова, чи поетеси Анни Ахматової, творчість яких так полюбляє В.Ф.Президентові, як бачимо, видніше хто заслуговує звання Героя України і всенародного вшанування Степан Бандера і Роман Шухевич, чи такі графомани, як Б.Білаш.Одна із вкрадених святинь.В кінці ХІІ століття візантійський імператор Олексій Комнін одружує одного зі своїх синів Ісака з Київською княжною з роду Мономаховичів і як придане княжому роду дістається ікона Богоматері Ніжності.В 1136 році ікона Богоматері Ніжності була перенесена сином Володимира Мономаха, Ярополком Володимировичем до Вишгорода. Тут при ній, як і в Києві, відбувається багато чудес, зцілень, порятунків міста від набігів та пограбувань. Майже двадцять років перебувала ікона Богоматері Ніжності у Вишгороді допоки злодій та зрадник Київської Русі Андрій Боголюбський після нищівного пограбування та розорення Києва не вивіз її до Володимира- ХХХХХХ .Ось так описує ці події у своїй «Історії України - Руси» М.Грушевський: «Так 8 березня 1169 року, в середу другого тижня посту, союзники опанували Київ – і не лади йому помилування. Два дні грабували його їх війська, грабили весь город, ХХХХХ і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не було милосердя нікому нізвідки. Церкви горіли, християн убивали, інших брали в неволю. Літопис мав право сказати, що сього ще ніколи в Києві не було». За такі «заслуги» перед церквою Андрій Боголюбський і досі є «святим» московської церкви, а викрадена ним українська святиня числиться московітами Владимирской иконой Божєй Матери.Це лише один приклад пограбування українських святинь московітами. А скільки їх, починаючи від трипільських скарбів та давньоруських літописів зникли за північним муром?Пересопницьке чи Президентське Євангеліє. В Україні 2011 рік проголошено роком Пересопницького Євангелія на державному рівні. Цього року виповнилось 450 років із часу першого перекладу Святого Письма українською мовою. Головне значення Пересопницького Євангелія не в тому, що на ньому приймали присягу на вірність Державі Україна всі новообрані Президенти, а в тому, що після його перекладу українська мова стала мовою богослужінь і мовою здобуття освіти у навчальних закладах. Та під час урочистостей, які відбувались на Рівненщині в с. Пересопниця, не обійшлось без колізій. Було багато хорових колективів , як у Європи, так і місцевих, та не було духовенства. Вся справа в тому, що московська церква, яку підтримує і шанує Янукович, не визнає Пересопницького Євангелія, а УПЦ Київського патріархату та інших релігійних конфесій, що ведуть службу українською мовою, В.Ф. видно не визнає і пошановувати їх сьогоднішня влада не має наміру. Тому і було вирішено на найвищому рівні провести святкові дійства без богослужінь. Навіть без освячення, під час перебування в Пересопниці Януковича, пам’ятного хреста та пам’ятника Пересопницькому Євангелію, книжного двору та археологічного комплексу.Ось так відсвяткували, відспівали, а освятити новостворений культурно-архітектурний центр не спромоглись. Якось не по-християнськи. Чи можливо, цю функцію виконав особисто В.Ф.? Тай запрошені владою президенти сусідніх держав і колишні Президенти України до Пересопниці, щоб святкувати разом з Януковичем чомусь не приїхали.

Мерське беззаконня.Шановний читачу, якби ти оцінив роботу вчителя, який ставить учням оцінки в класному журналі, не перевіряючи виконані дітьми роботи та не слухаючи їх усних відповідей? А якої оцінки заслуговує суддя, який оголошує вирок підсудному, не ознайомившись із кримінальною справою, заведеною на нього? А якби Президент України опублікував на сторінках «Голосу України» Закон України, за який не голосували депутати Верховної Ради? А от Шепетівський мер може собі таке дозволити. Відчули Сергій Андрійович, що при такій депутатській більшості можна начхати на всілякі регламенти та закони і роблять як їм заманеться. Спочатку друкують на шпальтах «Шепетівського вісника» рішення, а потім заднім числом виносять його на депутатське голосування. В США Президент заледве не позбувся найвищої державної посади за пляму нібито від чоловічого сім’я на сукні Моніки Левінські, а тут посадова особа привселюдно, «поімєла» як всіх депутатів, так і громаду міста і все спокійно.А це ж не перший випадок мерського нехтування законами та встановлення «своїх правил гри».Більшість регуляторних актів, які виносяться на сесію міської ради за підписом мера, проходять без відповідної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Адже у статті 1 «Загальні положення» Закону чітко прописано: «Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання».

Свободівці січуть тєму... якби ж ще не заганялися щодо росіян, євреїв і не агітавли в царство свідків Бандери -- ціни б їм не було. (Я, до речі, на минулих виборах підтримував свободівців на половину з бютом, але після того як ближче "познайомився" з деякими елементами їхнього наці-Аналістичного світогляду і двома їхніми поцреотами, трохи моя віра похитнулась)

більш змістовної та обґрунтованої відповіді годі й чекати