Наше місто традиційно славиться в області «зарплатними» боргами. На 1.12.2012 р. вони становили понад 3,7 млн грн («Шепетівка», 4.04.2013 р., с. 4). Не багато, не мало, а майже чверть від «зарплатних» боргів Хмельниччини (15,5 млн грн.) («Поділля», 18.04.2013 р., с. 3). Поки держава бореться з боржниками, ті знайшли вихід: почали платити менше працівникам. Станом на 1.02.2013 р. у порівнянні з відповідним періодом минулого року середньостатистичні щомісячні заробітки штатних працівників у Шепетівці впали на 55 грн. За цим показником «місто корчагінської слави» навіть удвічі перегнало сусідню Славуту (26 грн) (Дмитро Панок. «У великих містах області падають зарплати», «Поділля», 18.04.2013 р., с. 3). Тим часом шепетівські ціни на макарони, рис, свинину вже зрівнялися з іспанськими («День за днем», 17.04.2013 р., с. 2).
Минулого тижня газета «Шепетівка» висловила стурбованість з приводу стану справ на ДП «Шепетівський ремзавод». А як же торішнє запевнення директора цього ДП на сторінках «Дня за днем» (14.11.2012 р.): «Ремзавод працював, працює і буде працювати»? А ще ж Юрій Олексійович обіцяв навесні 2013-го для випускників професійного ліцею створити спеціальний навчальний клас, «омолоджувати» кадровий склад. (Наталія Гурінович. «Ремзавод долає труднощі сьогодення та впевнено дивиться у майбутнє», 14.11.2012 р., с. 2). Чи вже реалізовано задумане? Сподіватимемося, що чергову скруту ДП «Шепетівський ремзавод», як і на початку 2012-го, швидко омине.
Свіжий номер газети міськради від 18 квітня здивував передрукованим компліментарним матеріалом про круглий стіл за участю представника Міністерства інфраструктури Костянтина Єфименка і Укрпошти, що відбувся 28 лютого в столиці. Говорилося про якість надання поштових послуг, необхідність регулювання поштової сфери державою. Насамкінець газ. «Шепетівка» від 18 квітня резюмує: «Костянтин Єфименко … запросив керівників компаній поштового бізнесу взяти участь 14 березня в нараді в Міністерстві інфраструктури (для подальшого обговорення)…». Отож, ця публікація про пошту так само запізнилася (14 березня давно пройшло), як запізнюються деякі листоноші з доставкою преси по Шепетівці? Нині Укрпошта доставляє «свіжу» пресу передплатникам аж 4-5 днів. Для порівняння, в радянські часи газети приносили щодня, навіть у вихідні та свята. А що ж ви хотіли? Створити електронну скриньку зараз простіше простого https://www.ccloan.ua/new/stvoriti-elektronnu-poshtu/, а приходить електронна пошта миттєво.
З нового, 2013 року навіть шепетівські газети спочатку надходять у Хмельницький, а вже звідти розсилаються шепетівським передплатникам. Такий «цирк» називається «оптимізацією». Звісно, на згаданому вище представницькому форумі говорилося про все на світі, але не про основну причину падіння престижу праці листонош – зажерливість працівників центрального апарату пошти в Києві. Не секрет, що сьогодні найбільш упосліджені саме поштарі на місцях. Заробітки деяких сільських і райцентрівських поштарок складають … 500-600 карб на місяць. Далеко за такі гроші не побіжиш, немає мотивації.
Цікаво порівняти замітки про 36-у сесію міськради у газетах «Шепетівка» і «День за днем». За версією першої, усі з понад 20-и проектів рішень були розглянуті та прийняті (Влас. інф. «На сесії міської ради», 18.04.2013 р., с. 1). За версією другої, було ще кілька важливих пропозицій від депутатів-представників БЮТ та ВО «Свобода», проте регіональна більшість їх відхилила (Наталія Гурінович. «Більшість» відхилила пропозиції «меншості», «День за днем», 17.04.2013 р., с. 3). Зокрема, більшість не підтримала ідеї свободівця щодо «перекидання» з міського бюджету 10 млн грн., передбачених на ремонт проспекту Миру, на ремонт 60-и житлових будинків. Аргументувала: «міський бюджет вже прийнятий, а зміни можливі тільки в разі надходження додаткових ресурсів». Отож, дах, який падає в одному з будинків по вул. Островського, нехай зачекає! Головне – ремонт проспекту, дорожнє покриття якого – в не такому вже і поганому стані? До речі, таку саме позірну «одностайність» провладна більшість демонструє й «у верхах». Часто вона не бажає вирішувати справи, що вкрай важливі для громади, тільки через те, що розгляд цих справ ініціює «ворожа» опозиція. Нам це нагадує засідання у Європі 18-19 ст. масонських лож, абсолютно відірваних від оточення та думки громади про свою діяльність.
А таки Середньовіччя – повертається! Здається, нещодавно відгриміли в «Шепетівському віснику» кумедні пророцтва про «кінець світу» за версією «племені» майя, а тепер – «День за днем» відзначився. Як пише ця газета, низка судилківчан (переважно пенсійного віку) вирішила, що вежа, яка нещодавно з’явилася на будівлі сільського підприємця, буде не «покращувати» Інтернет, а наносити шкоду їхньому здоров’ю. Таємничий «наш кор.» згаданої газети одразу став на бік громади і видав такий аргумент: «Із 2010 року [судилківчанам] вже двічі вдавалося припинити будівництво веж мобільних комунікацій. Громада села і цього разу об’єдналася для захисту здоров’я своїх дітей, свого майбутнього» (Наш кор. «Судилківчани проти «новітніх технологій», «День за днем», 17.04.2013 р., с. 20). Гляди, якщо так далі піде, то в Судилкові почнуть знахарок і екстрасенсів усіляких на вогнищах спалювати. Далебі, досвід вже є: дерев’яного хреста, встановленого парафіянами УПЦ Київського Патріархату коло сільської амбулаторії, кілька місяців тому якась добра душа намагалася перетворити на попіл.
«Шепетівський вісник» з нагоди Міжнародного дня визначних пам’яток та історичних місць публікує інтерв’ю з начальником відділу культури райдержадміністрації (Володимир Нитка. «У пам’ятках Шепетівщини – енергетика глибини віків», 18.04.2013 р., с. 3). Прочитав матеріал і немов ще раз побував у брежнєвських 1970-х. До «стандартного» переліку історичних пам’яток нашого краю чиновниця хіба що церкви додала. Уявляю, якою була б реакція цієї жінки, якби їй хтось подарував нову книгу нетішинського краєзнавця Миколи Руцького про діяльність УПА в славутських лісах. А ще було б добре, якби хтось їй нагадав у цьому контексті про важливість ушанування пам’яті полеглих воїнів УПА біля Городнявки та Червоного Цвіту, не кажучи вже про Климентовичі та Романів Шепетівського району.
За тими ж селами, ген за лісами, видніється село Цвітоха Славутського району. В 1990-х Хмельницька АЕС розпочала там споруджувати м’ясокомбінат. Справу не закінчила, тому вже збудовані «коробки» швидко перетворилися на руїни. Газета «Пульс» 19 квітня шукала винного в цій справі. Встановила, що нині цими «об’єктами» володіє вже інший власник – Мінагрополітики, але й надалі допускає перебування своєї власності в аварійному стані. Подібних споруд у наших селах, з залізобетонними плитами, що тримаються «на чесному слові» і з отворами у стінах замість вікон – безліч. Як тут не згадати спогадів екс-президента Леоніда Кучми про наслідки своєї бурхливої діяльності в 1990-х: «Я весь час картаю себе, що багато чого зробив не так … Особливо багато зробив біди для села, для агропромислового комплексу. І ЦЕ МЕНІ НЕ ДАЄ СПАТЬ» («Країна», 18.04.2013 р., с. 46).
Нещодавно на станції Шепетівка дізнався про існування полонської газети «Подруга». Її номер від 18.04.2013 р. придбав за 50 коп. «в нагрузку» до іншої місцевої преси. Новин Полонного, на жаль, у цій газеті так і не знайшов (якщо не рахувати дріб’язкового повідомлення районного відділу Служби цивільного захисту). Невже часопис з кумедною назвою «Подруга» (має наклад 2800 прим.) народ купує винятково заради привітань, оголошень і реклами?
