Зібрався після поїздки з думками...
Як завжди вона вийшла і сумною і радісною одночасно. Радісно те, що ми все ще можемо допомагати і допомагаємо тим, хто потребує допомоги. Радісно те, що з кожним роком кількість таких людей збільшується і відповідно збільшується величина нашої допомоги цим діткам. Радісно те, що ці дітки починають вірити в справедливість цього життя, в те, що вони не одні - вони не залишені осторонь, про них піклуються. Так, радісно... проте і сумно - сумно, тому що батьки продовжують відмовлятись від своїх дітей, сумно, що діти народжуються з певними вадами (навіть не уявляєте з якими). Сумно, коли після того, яки ти потримав цю дитини на руках, коли вона питає тебе чи ти завтра знову приїдеш до неї, ти не можеш їй відповісти "так" і розумієш, що приїдеш лише через рік і не знаєш чи побачиш його чи її знову, чи зможеш знову з ним чи з нею погратись, привезти йому чи їй подарунки... ось так вже не було цього року хлопчика, який минулого року постійно був зі мною і називав мене "Сявік" - його всиновила сім'я з США - сумно, проте і радісно що дитина знайшла собі нову родину.
А скільки таких, яких не можна навіть на руки брати, які не реагують на нашу появу, які навіть взагалі не реагують на зовнішні подразники.
Ось якось так - сумно і радісно.
А тепер коротко про саму поїздку та допомогу:
Нами було зібрано 10418 грн, на які ми закупили яблука 3-х сортів тривалого зберігання, цибулю, буряк, капусту білокачанну та пекінську, моркву, часник, кліментини та мандарини, апельсини, хурму, гранати, виноград, ківі, банани загальною вагою 687 кг.
Також ми везли ліків на суму біля 2000 грн; підгузки, іграшки та одяг
Спор на форуме - это всё равно, что олимпиада среди умственно отсталых. Даже если ты победил - ты всё равно......умственно отсталый.