Про УПА у Славутському р-ні (для шанувальників совєцьких партизанів)

Біля пам"ятника героям УПА в с. Стриганах Славутського району на День Незалежності 24.08.2015 р. А за кілька кілометрів, у Шепетівці, досі багато хто живе зовсім у іншому світі, де є червоні партизани, червоноармійці, фіно-угри, якути, але в якому не знайшлося розуміння простих захисників українського народу

www.facebook.com/pages/%D0%A1%D1%81%D1%8...1%8F/863856337026902

Спостерігач пише: Біля пам"ятника героям УПА в с. Стриганах Славутського району на День Незалежності 24.08.2015 р. А за кілька кілометрів, у Шепетівці, досі багато хто живе зовсім у іншому світі, де є червоні партизани, червоноармійці, фіно-угри, якути, але в якому не знайшлося розуміння простих захисників українського народу

www.facebook.com/pages/%D0%A1%D1%81%D1%8...1%8F/863856337026902

Не зрозумів чомусь суті цих речень. Є прихильники лЄніна - вони носили квіти до цього пам'ятника, є прихильники радянських солдат - вони носять квіти до їх пам'ятників, є прихильники Т.Г.Шевченка, шанувальники його творчості - вони шанують його пам'тники. Так чия проблема, що в Шепетівці не розуміють "простих захисників українського народу"??? Чи невже хтось заважає??? Чи немає прихильників???

А як одне іншому заважає? Було і одне, і інше. І там, і там купа брехні і спекуляцій. І те,і інше УЖЕ нафіг нікому не впало, хіба що перед виборами. Людей, яких би це могло стосуватись уже дуже мало. Усі ж інші лише тим чи іншим боком намагаються все це використовувати у власних інтересах. Якого "розуміння" ви очікуєте? Треба уміти слухати і поважати людей - і все. А памятниками, перейменуваннями, новими "історичними" відкриттями і викриттями - ніхто ще ніякого розуміння ніколи не добився. Тільки привід для суперечок.
Коли ж є взаємоповага, коли немає думки, що мій опонент апріорі дебіл, і взагалі "я Дартаньян, а всі... ну ви поняли" - от тоді дуже легко домовитись про що завгодно. Хоч про УПА, хоч про ЄС, хоч про мову. А без цього - те що можна зараз спостерігати.

Я б спитав в чому відмінність ідеологіі восхваляння УПА та восхваляння радянських партизан (крім полюсності, звичайно), але знаючи непробивну та сліпу ненависть пана Спостерігача (він може скільки завгодно розказувати про свою "противсіхість" або "завсіхість", але ж тут теж не дурні сидять) до всього що має відношення до СРСР, навіть намагатися не буду))))))
Просто трохи дивно що людина, яка постійно розказує про свою точку зору навіть не намагається зрозуміти що другі люди мають право на свою, відмінну від... скажімо так, точки зору топікпастера... І що це не робить їх по замовчанню дебілами.

Некремлебот пише: "...в чому відмінність ідеологіі восхваляння УПА та восхваляння радянських партизан..."

А чому ви постійно в темах, де йдеться про історію України, зациклений на дихотомії ідеалізація/критика? По-вашому, історія необхідна для того, щоб її "восхваляти" або "критикувати" - і все?

Тема УПА актуальна для Шепетівщини хоча б тому, що її звідси десятиріччями "випалювали" радянські комсомольці, парторги, військові політінструктори і співці радянського ладу всіх інших мастей.

І зачепив цю тему я тому, що існує разюча різниця між усвідомленням цієї ланки історії України на Славутчині і Шепетівщині, хоча нас розділяє всього кілька кілометрів лісу.

От фрагменти документів про УПА в шепетівсько-славутських лісах:

"...Населення Славутського р-ну до УПА ставиться прихильно, тільки мала частина не вірить в силу УПА та в перемогу. Населення задоволене нищенням колгоспів та розподілом повстанцями зерна і худоби поміж селян. Натомість не задоволене німецькою загарбницькою владою та не вірить в їх перемогу. Також скаржаться на грабування більшовицьких партизан"
(Огляд подій з терену ВО УПА "Богун" ч. 11 за час з 1.ХІІ по 10.ХІІ.1943 р. (від 16.12.1943 р. / Держархів Рівненської обл. – Ф. Р-30, оп. 2, спр. 33, арк. 40).

"...Из отдела «СМЕРШ» 13 Армии поступили сведения о том, что крупные банды «УПА» в ближайшее время имеют намерения переместиться в восточные области Украины. ...В апреле месяце эти бандгруппы должны выйти к Киеву маршрутами: бандгруппа, что севернее Ровно, – через Случь и южная – через Острог-Шепетовку. Все отделы и группы «УПА» [Південної Рівненщини] подчиняются полковнику «Чернику», который имеет задачу пойти на восток через Острог-Шепетовку на Киев".
(Витяги з повідомлення заступника начальника управління контррозвідки «Смерш» 1-го Українського фронту А. Белянова для секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова (від 11.04.1944 р.) / ЦДАГО. – Ф. 1, оп. 23, спр. 930, арк. 188-189).

"Робітники СБ на ПЗУЗ, які впали в боротьбі за УССД в 1943 – 1945 рр. (не повна листа)
…95. Місяць – реф. СБ при курені Докса, родом з с. Дерманя, р-н Мізоч, років б. 23. Загинув у бою з більшовиками під Шепетівкою 29.4.1944 р."
(Витяг із документа «Робітники СБ на ПЗУЗ, які впали в боротьбі за УССД в 1943 – 1945 рр. (дата: лютий 1946 р.) / Літопис УПА. Нова серія. – Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944 – 1946. Документи і матеріяли. – Київ–Торонто, 2006. – С. 331).

"Відпочиваючи після виснажливого бою із більшовицькими військами під Шепетівкою, надумали хлопці підняти бойовий дух всіх побратимів у своєму з’єднанні. Попросили в командування згоди вийти в прямий ефір за допомогою переносної радіостанції. Те погодилось. І ось вже стоїть на лісовій галявині, оточений зусебіч повстанцями, їхній загальний улюбленець – сотник Бурлаченко – з автоматом ППШ на грудях, ставний, широкоплечий, такий же казково-могутній, як той дуб промовляє в мікрофон: «Увага! Увага! Говорить радіостанція УПА! Ось тут, під високим дубом у лісі, зараз виступатиме ансамбль пісні й танцю відділу УПА! Слухайте всі». І полетіли-полились над деревами, рознеслись в ефірі по найдальших закутках Волині, горді повстанські пісні. Їх із захопленням та хвилюванням слухали бійці сусідніх загонів. Після концерту артисти-сміливці швидко передислокувался в інше місце і потім довго та щиро сміялися, спостерігаючи, як прилетіли три літаки і стали старанно бомбити всі високі дуби в лісі"
(Крем’янчанка Н. Було в матері три сини. – Тернопіль, СМП «Астон», 1999. – С 62-63).

По-вашому, історія необхідна для того, щоб її "восхваляти" або "критикувати" - і все?

Так, для цього і потрібна. Для повсякденного життя, практичного - в цій науці немає жодного змісту, ніхто не буде витрачати час і засоби для її підтримки. Вона завжди використовувалась властьімущими у своїх цілях. І яка приходить влада - така настає і "історія". Бо влада її і замовляє.

Люди не тільки живуть повсякденним життям

Їм також інколи хочеться знати про свій рід, своїх прадідів і прабабусь, а також про минуле рідної землі.

Це така само форма відпочинку як скачати фільм чи піти на концерт

Допомагають людям уцьому професійні історики, 90% яких ставиться з щирим презирством до політиків усіх мастей

Інколи історики радіють, коли певна політична ситуація "викидає" наверх із архівів цінні історичні документи про засекречене колись минуле, й видають їх у книжках.

Ці книжки призначені для того, щоб люди читали і самостійно робили висновки

А чому ви постійно в темах, де йдеться про історію України, зациклений на дихотомії ідеалізація/критика?

А тому що Ви тільки цим і займаєтесь. Якби Ви хотіли б донести до нас якісь відомості, ви в першому дописі обмежились одним реченням. Але Вам же необхідно було додати про "нерозуміння простих захисників українського народу", а це вже не історія, а особиста точка зору.

Щодо наведених документів:
Перший - це огляд від самих УПА-йців. Це те саме що зараз навести цитату від Кісєльова і від цого починати розказувати про ситуацію на Україні.
Другий - документ радянських органів. Доводитьте що УПА тут була. А що, хтось в цьому сумнівається?
Третій - те ж саме.
Четвертий - це взагалі не документ, а художній твір. Я так само можу "Молоду Гвардію" приладнати і говорити про історичність цієї книги.

Уявіть собі, мені абсолютно байдуже якого характеру і чиїх сторін документи про УПА. В мене просто є мрія - зібрати все доступне про УПА в славутсько-шепетівських лісах

Нате ще.

"В общем для деятельности отряда создается довольно тяжелая обстановка, так как кроме немцев, которые раставили свои крупные гарнизоны (Кременец, Шумск, Здолбунов, Дубно, Острог, Мизоч, Менжиричи, Ново-Малин, Кунев, не говоря уже о Славуте и Шепетовке), каждую минуту можно ожидать нападения со стороны националистов. ...Бендеровцы уверенные в том, что в этой войне большевики победят. Но они примут все меры к тому, чтобы не допустить установления советской власти на Украине. Они мечтают создать самостоятельную буржуазную украинскую республику на территории от Буга до Кавказа . Ведя борьбу с немцами, они в то же время не стараются ослаблять их настолько, чтобы они не были в состоянии воевать с Красной Армией...." (Политдонесение военкома партизанского отряда им. тов. Михайлова Кузовкова И.В. военкому объединенных партизанских отрядов т. Скубко о партийно-политической работе, проделанной за период от 6.4.43 по 10.5.43 / ЦДАГО, Ф. 96, оп. 1, спр. 72, арк. 6-6 зв).

Щодо четвертого, то це ніякий не літературний твір, а запис спогадів повстанця, який видала в своїй книзі Н. Кремянчанка. Таке всуціль робили зі спогадами радянських партизанів, членів їхніх сімей, коханок і наближених у радянські часи багато десятків років. Такі саме спогади, цінність яких як історичного джерела мінімальна, але є.