Давні українські вірування, традиції, замовляння

Хотілося б подати деяку інформацію про наші давні вірування та традиції. Воно цікаве, та чомусь досить забуте, хоча, по селах, є бабки, які усе ще добре знають. однак, мало хто здогадується зібрати від них усю інформацію, систематизувати її і опублікувати чи випустити у електронному вигляді.

Досить часто ми чуємо словосполучення "така його(її) доля", "значить, то була його(її) доля і таке інше. а що ж, власене , є ота Доля?
Доля (Талан) — це начало досить позитивне. Кожна людина нерозривно пов'язана зі своєю Долею, тому від Долі не втекти, не сховатися — "своєї долі й конем не об'їдеш". Але, на відміну від грецьких Фатуму чи "безжальної" Ананке, волю яких змінити не можуть навіть боги, Доля зовсім не така невблаганна. Втім, вона й не така безтурботна та непередбачувана, як римська Фортуна. Образ Долі увібрав риси українських селянок, від яких вона мало відрізнялася навіть портретно.

Утім, іноді вона може то ставати цілком схожою на опікувану нею людину, то набувати вигляду незнайомця-панича. Проте в будь-якому вигляді активна, працьовита Доля буде гарно вбраною, а погана, лінива — неодмінно матиме на собі якесь лахміття.
Активна Доля найчастіше уявлялася вродливою і надзвичайно працьовитою жінкою. Вона робила за господаря майже все — підбирала колоски на його полі після жнив, щоб жодне зернятко не пропало, приносила колосся від сусідських полів, щоб у її господаря багатство примножувалося. Активна Доля могла самостійно влаштовувати торгівлю або запасати на зиму продукти — у деяких випадках навіть практично без участі самої людини. Той, кому дісталася така гарна Доля, може все занедбати, тринькати гроші або пиячити в шинку — і все одно його достаток не зменшується.
Господар гарної Долі може не боятися хвороб, бо активна Доля обов'язково знайде здоров'я і людині принесе. Якщо такий хворий почує, що вночі його хтось під вікном гукає, то це Доля зі здоров'ям прийшла.
Інша справа — Доля пасивна, недобра. Вона найчастіше зображується обірваною чи й зовсім голою, худою, заспаною нечупарою. Така Доля замість того, щоб працювати, валяється десь під колодою або розважається деінде замість того, щоб дбати про свою людину. Таку Долю можна отримати як за великі гріхи, так і займаючись не тією справою, що Долі до смаку. Адже Долі обирають собі якусь діяльність, а якщо людина цього вибору не розуміє і займається чимось іншим, то Доля стає лінивою і сварливою. В такому випадку людині або бідувати все життя, або знайти свою Долю і спитати її, чим же вона хоче займатися.
Людині, якій дісталася непрацьовита Доля, не варто побиватися — все ще можна змінити. Головне — це свою Долю знайти. Відшукати її просто так досить важко і майже нікому не вдається. Щоб знайти свою, найкраще спочатку підстерегти чужу, а вже вона на вірний шлях наведе.
Досить рідко, але можливо знайти Долю самотужки. Один бідний чоловік пішов у ліс назбирати хмизу, але раптом почув легенький стогін. Подивився — аж то якась жінка під пнем лежить. Це виявилася його Доля, яка порадила назбирати березових гілок, сплести віник і продати його на базарі. Чоловік так зробив, і дуже скоро торгівля віниками почала приносити неабиякі прибутки. Тим і розбагатів. А своєму бідному сусідові порадив також піти до лісу — може, десь і свою Долю знайде. Послухався його селянин, пішов до лісу, почав рубати дерево, а воно йому і каже:
"Чого ти мене вбиваєш? Я ж не твоя Доля. Твоя в полі під снопами валяється".
Хоч би які поради давала Доля своєму господареві, у більшості випадків людина має досягати успіху самостійно. Проте зустрічаються історії, коли людина, знайшовши свою Долю, одержує і готові будинки, й повні комори, які Доля підготувала для неї. Тоді залишається тільки розкошувати й Долю хвалити.
Дуже рідко зустрічається Доля лиха. Вона спрямовує усі свої зусилля на те, щоб багатство людини зменшити і якнайбільше шкоди їй наробити. В такому випадку ніяких переговорів вести не варто — достатньо таку Долю знайти й намагатися позбутися різними хитрими способами: забити в пень, утопити або закопати в якомусь посуді.
Замовляння, щоб змінити долю
Ніч не ніч
День не день
Вечір не вечір
Ранок не світанок
Північ не північ
Південь не південь
Захід не захід
Схід не схід
- Видно лиш мені
Вогонь, небо, вода
Повітря, метал земля
Весна, літо, осінь, зима
- В руках моїх цих сил течія
Нехай все станеться так я я мовлю
/Сказати як би хотілось щоб було/
Нехай буде так

А ще наші предки великого значення надавали магії рослин, вважаючи їх живими, такими , що допомагають у різних життєвих ситуаціях.
Так, наприклад, часник-має велику магічну силу та широкі лікувальні властивості. Він відганяє всіляку нечисть і напасть, що їх посилають злі сили - відьми, чаклуни, лихі люди. Людина, котра вживає або має при собі часник, стає невразливою до чарів, вроків та недобрих побажань і навіть проклять з чужих і ворожих вуст. Просте вживання часнику як їжі запобігає заразним, як нині кажуть, інфекційним хворобам. Його магічна дія багатопланова: вплетений в косу молодої перед вінчанням, оберігає її від життєвих бід; такий же самий ефект дає натерте часником тіло, або підвішений під стелю чи над колискою немовляти жмут чи вінок часнику; пожувавши зубчик часнику, мати «хукає» на дитину, і часниковий дух оберігає малюка...
Часник - рідний брат цибулі: їх пекучість - корисна, гірко-та-солодка, агресивність-добра (і таке буває!), бо все спрямоване на захист від злого...

Здавна люди шукали способу хоча б одним оком зазирнути у майбутнє, і хоч трохи змінити його в своїх інтересах. У цих пошуках використовувалися різноманітні підручні засоби, і від поширеності цих засобів на певній місцевості залежала історія «чаклунства» того чи іншого народу. Особливу увагу українців в цьому плані отримали барвінок, волошки, мак, гарбуз, папороть і часник. На рослинних мотивах побудовано безліч обрядів, звичаїв наших Предків. З затвердженням на наших землях християнства в них «влився» ритуал освячення у Церкві.

Зрозуміло, що основна кількість трав'янисто-квіткових обрядів припадає на літо - так звані Зелені свята, які починаються з Трійці і закінчуються на Купайла. Головним рослиною в ніч на Купала, як відомо, стає папороть. Згідно з повір'ям, квітка папороті може вказати дорогу до скарбів, принести щастя і взагалі наділити свого господаря чарівними здібностями. Наприклад, існує легенда про селянина, який в заповітну ніч раптово почав розуміти мову свого коня і дерев. Як виявилося, на його одяг випадково потрапила квітка папороті. Втім, він міг принести не тільки казкову силу, але і масу неприємностей - усіх охочих до ції реліктової трав'янистої рослини переслідували сили темної сторони. Кажуть, темрява до папороті відчуває найніжніші почуття, тому, наприклад, на Гуцульщині цілий ритуал з папороттю.

Щоб оздоровитися жительки Карпат ходили на полонину, роздягалися і скочувалися вниз схилом, вбираючи енергію трави і роси. Ця процедура, проведена до сходу сонця, додавала жінкам життєву силу і плодючість.

Але якщо плодючість становила предмет жадання заміжніх жінок, то дівчата мріяли лише скоріше вийти заміж. Першим етапом в даному прагненні завжди був приворот, в якому юним «відьмам» чимало допомагали трави. Наприклад, на Зелені свята дівчата купалися у любистку, тобто додавали цю рослину у воду для купання.

Іще один цікавий обряд з циклу дошлюбного спілкування - сватання. У ньому знайшов собі застосування досить буденний на ті часи овоч - гарбуз. Дівчина виносила його сватам на знак своєї відмови виходити заміж. «Схопити гарбуза» було настільки принизливо, що часто перед сватанням парубок посилав до дівчини розвідників, які повинні були довідатися, що в неї на умі, або йшов свататися пізно ввечері, щоб ніхто не бачив.

Якщо ж дівчина виносила сватам хліб, починався весільний обряд, символом якого, а також молодості, кохання та шлюбу є барвінок. Власне весілля починалося з так званих барвінкових обрядів, які символізували освячення шлюбу громадськістю. Збирали барвінок урочисто: в Карпатах і Наддніпрянській Україні, цим під музику займалася уся молодь, на Бойківщині - молода з дружками, з піснями і спеціальними обрядами, які в майбутньому забезпечували молодим щасливе сімейне життя. Плести вінок дозволялося лише з благословення матері. Лише з отриманням вінка вічнозелене трав'яниста рослина нарешті перетворювалася в головний убір нареченої. Крім барвінку, який був обов'язковим компонентом весільного вінка, в нього могли вплітатися квіти і ягоди калини, колоски пшениці, волошки, рута, м'ята. На Правобережній Україні та Прикарпатті голову нареченої прикрашали навіть часником - щоб захистити молодих від будь-якого нещастя.

Барвінок, згідно П.Чубинського - разом з ягодами калини - знак дівоцтва, недоторканості. Про дівчину, яка зганьбилася, казали: "Барвінчік свій істоптала".

На Гуцульщині абсолютно усі носили з собою часник - молодим його прив'язували до руки, дітям зашивали у сорочку. Також наші Пращури оберігалися за допомогою маку. Як відзначає етнограф Наталія Стаценко, особливою силою наділявся так званий видюк - польовий мак, зерна якого самі висипалися з головок.

Як бачимо, Віра наших Предків в магічну силу рослин була дуже сильною, настільки сильною, що збереглася і до наших днів.

Да ты ведьма?!!!

ЯК ЗАРЯДИТИСЯ ЕНЕРГІЄЮ ВІД ДЕРЕВ?

В давнину практично відразу за огорожею житла наших предків починався дикий ліс. Безкраї поля, славимо в творах російських поетів і письменників, з'явилися набагато пізніше, після повальної вирубки лісів.
З дерева робили все: будинки, посуд, ложки і навіть гудзики. Для кожного предмета підбиралося особливе дерево. Стародавні слов'яни ділили дерева на добрі і злі. Добрі використовувалися для спорудження будинку, господарських потреб і обрядових дій. У наш час біоенергетики підтвердили поділ порід дерев на здатні підживлювати людину енергією і, навпаки, забирають, що висмоктують життєві сили. До перших відносяться: дуб, береза, сосна, каштан. Осика, ялина і поширений в наших містах тополя здатні послабити енергетику людини. Але і їм стародавні слов'яни знайшли застосування: осикове поліно прикладали для позбавлення від головного болю, осикової скалкою натирали ясна при зубному болю. Витягуючи енергію,осика знімала напругу, послаблювала біль. Наші предки часто залишали почало рости всередині будинку дерево або будували будинок навколо стовбура благородної породи. Ще на початку XX століття на місці, де буде зруб будинку, висаджували молоденьку горобину, Берізку або дубок, в Сибіру - молодий кедр. Садили на покуті, де пізніше, за часів християнства, стали вішати ікону. Слов'яни вірили, що світ грунтується на Дереві, яке підтримує Землю і всі дев'ять небес. Зведення будинку прирівнювалося до пристрою Миру. Ніколи не рубалися для господарських потреб особливо шановані дерева - високі, широкі і старі. Вірили, що в них вселилися душі померлих праведних людей похилого віку. Не рубали дерева, що виросли на могилах, - а раптом у це дерево вселилася душа померлого! Боялися чіпати дерева з аномаліями розвитку - викривлені, закручені, особливо «проти Сонця» (противосолонь). Не використовували «прокляті» породи - осику і ялину. Не брали сухі мертві дерева, в них вже не було життєвої енергії, яка підживлює людину. Не заготовляли деревину взимку, так як рослини перебували в сплячці, на думку предків - були «мертві». Ну ось, дерево для рубки підібрано. Тепер дивились: куди воно впаде верхівкою. Якщо падало на північ або повисали на сусідніх деревах, то ствол не брали - поганий знак. Кидали і дерева, додаючи лісоруба. Воно називалося «буйним». Навіть тріска такого дерева, підсунути злим теслею в зруб, приводила, на думку слов'ян, до смерті господарів. Ніколи не рубали дерева, посаджені людьми, садові і зростаючі всередині огорожі. Пам'ятайте по казках: герої розмовляють, радяться з яблунею або вишнею? Їх шанували як членів родини. Дерева вважалися живими істотами, такими ж дітьми Землі і Неба. Люди вірили, що коли дерева рубають, вони плачуть. У наш час наукові дослідження підтвердили, що кімнатні квіти «панікують», коли до них підходить людина, яка щойно погубила іншу рослину. Наші предки задобрювали дерева, перш ніж їх зрубати. Потрібно було зняти шапку, вклонитися, розповісти про нужду, по якій прийшов в ліс. Частуванням виманювали духів дерева, щоб вони не страждали при рубці. Повернувшись із лісу, слід було очиститися: постити і ретельно вимитися, найкраще в лазні.
Предки інтуїтивно відчували те, що в наші часи підтвердили вчені, які вивчають навколишній світ, і жили у злагоді з природою і істотами, які її населяли

Серед усіх дерев, які шанували наші предки, чи не найбільшою шаною користувався саме дуб. Дуб вважався деревом Перуна.
Багаторічне листяне де­рево з міцною деревиною та пло­дами — жолудями; дуб-велет, дуб-велетень — старий кількасотлітній дуб; як тверде й великого розміру дерево дуб споконвіку у повазі в народі; вірили, що це незвичайне дерево, бо його нібито любили бо­ги і жили на ньому; цінували тверду деревину дуба й робили з неї міцні меблі (лави, ослони, сто­ли тощо); з дубових клепок виго­товляли бочки («Який дуб, така бочка, яка мати, така дочка»), з ду­бових колод видовбували човни; оскільки з дубових колод видовбу­вали раніше й домовини (пізніше їх почали робити з дубових до­щок), звідси й вирази дуба дати, дуба врізати, тобто «померти» (одубіти); пop. ще проклін: «Щоб ти дуба став!»; дерево порівнювали з людиною («Мідний, як дуб», «Дуб, мов богатир, стоїть, не ворух­неться»); дерево взагалі багате на народну символіку; у піснях сим­волізує чоловіка, найчастіше бать­ка: «Ой у полі дубочок зеленень­кий, Отож мій батенько ріднень­кий»; також символізує парубка, козака: «Чом дуб невеселий? — Лист буча побила. Козак невесе­лий — лихая година»; «сухий дуб, що горить дуже» — символ кохан­ня (див. ще горюдуба); у прислів’ях символізує поважну справу («За єдиним разом дуба не зрубаєш»), здоров’я, силу, могутність (бажа­ють новонародженому: «Щоб здорове росло, як дубовий кілок»); у весільних приповідках і побажан­нях символізує подружнє життя («Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки»), міцне здо­ров’я й довголіття («Дарую дуба, що в дуброві, будьте дужі та здорові»); за розвитком і ростом дерева передбачали урожай і погоду, ви­значали пору сівби,— «багато жо­лудів на дубі — тепла зима і родю­че літо», «дуб зеленіє раніше ясе­на — на сухе літо», «коли зацвіте дуб, починають сіяти горох», «як жолудів є багато, буде цього року добре жити». Великий дуб, та дуп­листий (прислів’я); За один раз ду­ба не звалиш (приказка); Як дуба не нахилиш, так великого сина на доб­ре не навчиш (прислів’я); Ой ти, дубе кучерявий, гілля твоє рясне (пісня); Кожний дубок хвалить свій чубок (прислів’я); Ой у лісі на ду­бочку зозуля кувала (пісня); Як узяв той ведмідь дуб’я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! (казка); Йшла баба дубничком (М. Номис);

Черемха
дуже ніжне дерево. Воно лікує щиросердечні розчарування молодих, допомагає проявляти ніжну прихильність, юну пристрасть, але не допускає нічого низького. Навіть якщо ви вже немолоді, втомилися від мінливості долі, приходьте до черемхи. Її аура допоможе вам знову полюбити людей, життя.
Шипшина
відповідає за емоційний бік любові, підтримує в людях ніжність, пристрасть, душевну гармонію. У квітках і плодах зосереджена добра магія шипшини. А з його деревини виходять гарні амулети для пристрасної і палкого кохання. Шипшина стимулює прояви ніжних почуттів, відповідає за емоційний бік любові, підтримує в людях ніжність, пристрасть, душевну гармонію. Якщо ви зірвете квітучу гілку шипшини і подаруйте коханій людині, а вона залишить його байдужим — значить, його почуття не такі глибокі і сильні, як вам здавалося.
Яблуня —
це дерево відродження до вічного життя. Яблуня — дерево любові і родючості. А її деревина здавна використовувалася в любовній і цілющій магії. Це дерево жіночої сили, жіночої сексуальності, будить в жінці чуттєву сторону натури. Для енергії яблуні не існує моральних правил, вона керується тільки покликом природи. Яблуня — перше дерево у гороскопі друїдів. У європейській символіці яблуня вважається деревом відродження до вічного життя. Греки залишили нам у спадок переказ про золоті яблука Гесперид, скандинави — про богиню Ідун і яблука безсмертя, кельтський епос розповідає про блажений Острів Яблук Авалоні, у слов'ян — це казкові «молодильні яблука». Таким чином, сама яблуня, уособлює собою вічне життя. Яблуня — одна з перших окультурених дерев і тому в езотеричному вченні асоціюється зі свідомим вибором. Будучи пов'язана з вибором і, ймовірно, з ворожінням, яблуня надає чималу допомогу в прогнозах. Це дерево жіночої сили, жіночої сексуальності, будить в жінці чуттєву сторону натури. Якщо ви хочете відчути приплив еротичних сил, то лягайте спати влітку під яблунею, вона охоче ділиться своїми силами з молодими дівчатами. Під впливом енергії яблуні дівчина може уявити собі образ ідеального відповідного їй чоловіка, а уві сні побачити судженого. Але треба побоюватися спокус, якими вас може оточити це дерево. Адже для енергії яблуні не існує моральних правил, вона керується тільки покликом природи.
Певне, саме тому у наших садах так багато яблуневих дерев. А ще квітучу яблуню можна асоціювати із вродливою дівчиною.))))
ЧЕРВОНА КАЛИНА - СИМВОЛ УКРАЇНИ

Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше українських художніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок. З давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, яка росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.

Наукова назва калини походить від латинського слова, що означає в’язати або плести. Бо молоді гілки використовуються для виплітання кошиків, а також із них плели гірлянди, вінки.

На початку літа кущі калини вкриваються безліччю білих суцвіть серед зеленого листя й стоять, привертаючи зір кожного, ніби наречена в білосніжній сукні.
Завдяки такому ніжному цвітінню калина стала символом дівочої краси, чистоти й кохання.

Калина оспівується і в календарно-обрядових піснях: веснянках, русальних, петрівчаних, весільних. У весільних піснях калина – символ щасливого родинного життя. На стіл перед молодими ставили колоски з калиною, обвиті червоною стрічкою, кетягом калини прикрашали коровай, щоб доля була багатою на любов, добро та діток.
Дуже гарною буває калина не тільки навесні, а й восени, коли вкривається яскраво-червоними кетягами ягід, що нагадують корали. Плоди на голках калини зберігаються дуже довго. Ягоди залишаються свіжими всю зиму.
Збирати калину до лісу або до річки ходили дівчата, як на свято. Вважалося, що дівчина, яка першою побачила кущ калини, буде щасливою. Навколо куща дівчата водили хороводи, співали пісень, славили красу Калини та кликали свою долю. Першу гілку чіпляли за ікону і на причілку хати. Це означало, що в хаті живе дівчина на виданні.
Плодоносне зілля калини з червоними плодами стало здавна символом мужності й вічної пам’яті.

Калину саджали на могилах тих, хто боровся за волю та незалежність українського народу як символ вічної людської пам’яті та незнищенності народу та його ідеалів. Діти, якщо ви візьмете в руки ягідку і виймете плід – сплющену насінину, – то за формою вона нагадає вам людське серце. Мабуть, давно помітили це й наші пращури.

Із плодів калини варять киселі, компоти, муси, печуть пиріжки і спеціальний хліб – калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад, пастилу, соки, морси, приправи до м’ясних страв, екстракти. Ягоди покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від задушливого кашлю, лихоманки, при охриплості голосу, від ракових захворювань, при гострих та хронічних запаленнях печінки та жовчних шляхів, від підвищеного кров’яного тиску, гастритів. Соком ягід полощуть горло при ангіні, змазують вугрі та лишаї на обличчі.

Отже, Калина – це символ нашого краю та всього українського народу, нашої України. Це віра в те, що не дарма пролито кров за волю, що ми, нащадки полеглих у боях, будемо любити рідну землю вічно. Калина уособлює все те святе, що тримає нас на землі, що робить нас людьми...

Правда Матка пише: Да ты ведьма?!!!

Не знаю, як сказати! у кожній жінці є трішечки відьомського! тільки треба уміти це або приховати, або направляти у вірне русло!))))))

Кожен із нас досить легко може зробити собі влітку трав"яний оберіг.
Як зробити трав’яний оберіг.

Одним з найбільш дієвих рослинних оберегів є мішечок з магічними травами. Такий мішечок зовсім нескладно виготовити самим. Шматок бавовняної тканини (краще білої) розстеліть на чистому столі. Пам’ятайте – ніякої синтетики, тільки жива тканина підходить для цього. Виберіть 3, 7 або 9 трав чи квітів, які повинні бути зібрані і висушені за всіма магічним правилами (найбільш цілющими властивостями володіють рослини зібрані на Купала). Змішайте трави руками в рівних пропорціях і покладіть їх у середину тканини. Стягніть тканину в мішечок і зав’яжіть червоною ниткою, або мотузкою. Затягніть у вузол і скажіть твердим голосом: ”Захисти і охорони цей будинок і все, що є в ньому “. Після цього зав’яжіть ще 12 вузлів, не забуваючи на кожному вузлі повторювати ці слова. Після цього встаньте обличчям на північ, доторкніться ножем до мішечка з травами і подумки вкладіть у нього захист. Повісьте мішечок за червону нитку в самій верхній частині будинку (наприклад над вхідними дверима). Маленький мішечок з травами краще завжди носити з собою – вам або вашим близьким.
При роботі з трав’яними оберегами необхідно пам’ятати, що всі вони недовговічні, їх сила з часом слабшає. Тому трави в мішечках потрібно міняти кожні три місяці.