Давні українські вірування, традиції, замовляння

Оскільки у назві теми йдеться і про замовляння, то ось деякі із дуже давніх замовлянь.
1.Коли погано стає

Йшла гора високая понадвечір полями, говорила гора високая з зеленими лісами, дівка йшла дорогою й та усміхнулась, радість і щастя враз повернулось!
2.Замовляння на злодія.

На морі на океані, на острові тому на Буяні, стоїть скриня залізна, а в тій скрині лежать ножі булатні. Підіть ви, ножі булатні, до такого і сякого злодія, і рубайте його тіло, коліть його серце, - щоб він, злодій, повернув крадіжку такого-то, щоб він не приховав ні синя пороху, а видав би все сповна. Будь ти, злодій, проклятий моїм сильним змовою в землю пекло, за гори Араратські, в смолу кипучу, в золу горючу, у тварь болотну, в греблю млинову, в будинок бездонний, в глечик банний; будь прибитий до притолку осиковим кілком, висушений трави сухими, заморожений у пущі льоду, окривавлений, хромий, очманілий, одурений, обезручений, оголодавший, охлявший, валяйся у багнюці, з людьми не знайся і не своєю смертю помри! Хай буде так!
3.Викачування хвороби на яйце:

На спадаючому місяці, під вечір, викачують сирим яйцем. Починаючи з голови, опускаються на груди, звідти по «вісімці» прокачують по всіх частинах тіла тричі, примовляючи:

«Мати Лада народила, із початку віку благословила:
Собаче, котяче, гуси, качки, індики, кури,
Дикі качки та всяку дичину,
Дикі кози, корови, коні, кози, вівці,
Вовки, лиси, ведмеді, леви, всякі звірі.
На яйце буду замовляти,
У звірів на очах страху не буду мати.
Боже Свароже небесний, Лада,
Мати Сварожичів, будуть охороняти,
Рідні Боги будуть заступати.
Роде Всевишній, допоможи!
У щасливу годину,
У щасливу хвилину,
У щасливу мить!
І назавжди Дажбожого онука (ім'я)
Захисти!»
4.Від гикоти

Гикавко, гикавко, піди до води,
Кого схоч, того і напади,
Хоч коня, хоч корову,
Хоч дівчіну чорноброву!

Скажи тричі, не переводячи дух, а потім тричі без отдиху, напийся води.
5.Від огника у діток
тобто (висипання на шкірі)

Як стане смеркаться надворі, винеси дитину і повернись, де світиться
вогонь. Стій на тім місті і кажи:
“Огонь, огонь горючий, візьми з младенця (имя) огонь летючий!”
Скажи тричі і не оглядаючесь неси дитину в хату...
6.Замовляння діток від переполоху (зляку)

Ти переполох-переполошище, чи ти названий, чи ти насланий, чи ти
чоловічий, чи ти жіночий, чи ти парубочий, чи ти дівчачий, чи ти
дитячий, чи ти собачий, чи ти кошачий, чи ти свинячий, чи ти гусячий,
чи ти курячий?! Тут тобі не стояти, младенця (Ім*я) білого тіла не
сушити, жовтої кос т і не ломити, червоної крові не пити, с ердця
сердешного не нудити. Поки ж ти не стояла у младенця (Ім*я) , – поти я
тебе не визивала, не викликала і не ссилала! Я ж тебе визиваю, я ж тебе
викликаю і ссилаю! Зійди ж переполох-переполошище з младенця
(Ім*я) на очерета, на болота, на великі лози! Там тобі буть, і пробувать,
і роскоші роскошувать, де люди не ходять, де кури не бродять, – там тобі
буть і пробувать. Там комлики ночують, столи застилають, мед-вино
кружають, з младенця (Ім*я) переполоху бажають! Там тобі буть і
пробувать, там тобі камень гладать, у глибокому морі воду пить, а в
великому лісі дерево точить . Згинь , переполох-переполошище , з
младенця (Ім*я) , як слина з рота счеза, пропада, шоб так це все лихо
згинуло, пропало, счезло
7.Замовляння-оберіг від ворогів і недуги всякої

Дано-Водице, бездонная кринице!
Викликаю з гір, з-під гір.
З моря, з-під моря,
З каміння, з-під каміння!
Як не може той камінь
Вийти з моря, з-під моря,
Так не може ворог (ім'я)
Вийти на верх.
Як Сонце праведне, як Місяць, як Зорі,
Так аби правда освяченого,
Рожденного (ім'я) осяяла.
Як Бог благословен, як Дух святий.
Аби він, рожденний, (ім'я) наречений,
Був славен у Богів і межи цілим миром.
А погані суглоби, погані очі,
Погані мислі, погані слова – замовляю!
Як Бог закляв гори і каміння,
Так погані очі, погані мислі, погані слова -
Замовляю! -
Божими словами, Божими молитвами,
Щезай, пропадай!
Геть щезай від Божого лиця,
Від лиця рожденного, освяченого (ім'я),
Його слави! Слави праведної, слави православної!
Погані види, погані суглоби, погані очі,
Погані мислі, погані хвилини – щезайте!
Дано-Водице, бездонна кринице!
Ти умиваєш луги, береги,
Умий рожденного, свяченого (ім'ярек),
водою Живою
Від усякої погані, від усякої болі,
Від усякої нечисті, від усякого бруду.
Водице-здравнице, Дано – говірнице,
Як ти в бога славна, так аби славен був
рождений, свячений (ім'ярек) во віки віків.
У Роді Великім!
8.Замовляння-оберіг від пристріту

Якщо є імовірність недоброго, перед початком роботи,
або коли кудись йдете, щоб не нападав пристріт промовити:
Твоя стретуха,
Моя незнесуха.
У моєї незнесухи
Соколині очі,
А орлові крила,
Ведмежача сила,
Сім п'ядей між очима.
Крильми одмахаюсь,
Очима оддивлюсь,
Силою одіб'юсь
Та нічого не боюсь.
Після цього треба подути через ліве плече і тричі плюнути.
9.Замова на очищення, пороблене зняти.

Беруть свіже яйце від домашньої курки і починають скачувати з голови, читаючи при цьому замову:

«Першим разом, лучшим часом не я помагаю, Господь помагає, я з речою, Господь з помочою. Йшла Божа матір по золотих містах, по золотих хрестах, золотою палицею підпиралась, рожденним, молитвенним, хрещеним напасть вимовляти. Є напасть 75 составов, чи ти напасть людська, чи ти польська, чи ти чоловіча, чи ти жіноча, чи ти розвідна, чи ти вбридена, чи ти вступлена, чи ти в церкві свічками поставлена, з чого ти взялася, з чого почалася, виходь на яйце. Я тебе напасть одсилаю, туди де курячий глаз не доходить.Там собі будеш гуляти, наслаждаться, червону кров пити, жовту кость ламати, біле тіло в'ялити, а в того (ім'я), щоб червону кров не пити, жовту кость не ламати, біло тіло не в'ялити. Там зустрінеш дев'ятиглавого змія; там будеш гуляти, наслаждатись, червону кров пити, жовту кость ламати. І до того іди, хто це наслав; із (ім'я) пропади і на того, хто це зробив, голову впади».
В конце можно добавить замки:Цур тобі пек!Скапайся, страться!Щезни, пропади! Ти до сего тіла не маєш діла!Амінь. Амінь. Амінь.
либо
Відки вийшли, туди назад вертайте! Тьху на тебе! Тьху на тебе! Тьху на тебе!Амінь слову та ділу мому.

Після цього 3 рази сплюнути через ліве плече і читати молитву 3 рази, кажучи: «Другим разом ...", "Третім разом ...» Потім викинути яйце на перехресті через ліве плече і відразу ж йти, не обертаючись.
10.Відсилання поробки

Коли знаходиш біля своїх дверей чи у помешканні незрозумілого походження предмети (цвяхи, лушпайки від насіння, ляльку, голову риби, кістки, вугілля, насіння, папірці з незрозумілими написами чи погрозами), можеш справедливо підозрювати, що тобі провели наслання серйозної проблеми.

Ця підозра посилюється, коли з'являються проблеми й хвороби.

Ось що треба зробити:

1. Не панікуючи, вологою ганчіркою чи аркушем паперу зібрати підкладене, затамувавши подих. Зроби це з допомогою віника.

2. Далі йди на будь-який смітник чи звалище. По дорозі скажи:

"Що зібрав(ла), те віддам. Що віддаю, те відсилаю. Що відсилаю, то хазяїну відправляю."

3. Лівою рукою, затамувавши подих, викинь на смітник те, що було зібрано, і скажи: "Полетіло!"

4. повертайся через ліве плече і повертайся додому тією ж дорогою. По дорозі прочитай: "Я з Дажбогом, Дажбог зі мною. Я в Дажбогові, а Дажбог в мені!"
11.Перед тим, як зайти в кабінет, кімнату і т.д. де чекають важливі розмови або справи, заходити треба з правої ноги і примовляти:
"Стою правою ногою, щоб був верх за мною;усі вівці ,а я вовк; як скажу,так і буде "
12.Ворогам рота заткнути

"На гада сідаю. Гадом поганяю.Всім своїм ворогам золотим ключом роти запираю"

Боже Свароже небесний, Лада,
Мати Сварожичів



Відколи це корпорація вестґруп "Сварог" стала богом? А хто там трійця? Напевне, Буряк - боґ-отєц, Агарков - боґ-сын, а Коля Дячук - дух святый, бо найхудіший...))))))))))
А мати сварожичів - то, певне, Юлька, бо вона їм свинарник у Медведівці відкривала...
Але їхню боґоматєрь Ірод Янукович до буциґарні запроторив...(((((((((((((

Наші пращури вірили в те, що собаки мають душу
Археологи знайшли рештки доісторичного собаки, що мешкав у Сибіру близько 7 тисяч років тому. Тварина, яка нагадує сучасних хаскі, була домашньою, а тодішні люди вірили в те, що вона має душу, припускають вчені. Собака, знайдений на цвинтарі "Шаманка" поблизу озера Байкал, харчувався людською їжею та після смерті був похований, наче людина, пише Discovery News. "Гадаю, люди, які поховали цього собаку, розглядали його як соціальну істоту, яка мислить, у багатьох сенсах таку ж, як і людина", - говорить професор антропології Університету Альберти Роберт Лоузі, провідний автор дослідження, опублікованого в Journal of Anthropological Archaeology. "На мою думку, поводження із ним (собакою) як із людиною після його смерті, вказує на те, що люди знали, що в нього є душа, і що посмертні ритуали, які були до нього застосовані, мали забезпечити належне піклування про цю душу", - каже науковець. Як і людям, що поховані на стародавньому цвинтарі, собаці у потойбічне життя дали з собою довгу ложку, зроблену з оленячого рогу. В могилі, що мала кілько рівнів, були знайдені також фрагменти п'яти людських скелетів. Шляхом аналізу стабільних ізотопів та ДНК науковці визначили, що пес харчувався так само, як і його господарі - рибою, м'ясом нерпи, оленя та дрібних ссавців, а також деякими рослинами. Однак, життя "друга людини" було не з легких, зазначають археологи. "Скелет собаки, зокрема його хребці, говорять про те, що його постійно використовували для транспортування вантажів", - зауважує Лоузі. За життя пес також зазнав численних переламів кісток, імовірно, внаслідок ударів оленячих рогів під час полювання. Одначе, дослідники не виключають того, що собаку били й самі люди. До того ж періоду експерти відносять і поховання вовка, знайдене поблизу річок Іркут та Ангара, в місці, що зветься "Локомотив". Вовк, вочевидь, помер від старості та був покладений до могили разом із людським черепом. "Можливо, вовк був похований із людською головою, покладеною між його лапами, для того, аби надіслати його дух чи душу до загробного життя разом з цією певною людиною, ймовірно, в якості його захисника", - припускає вчений.

25 СІЧНЯ - СВЯТО ДОМОВИКА

Йому кладуть свіжий хліб або кашу (залишають на ніч на печі чи на столі) і просять берегти господарство, домашніх тварин. Домовик – Бог дому, родини, який походить, вірогідно, від культу Предків і домашнього вогнища. Недарма він живе за піччю або під порогом хати. Домовик невидимий, але іноді він показується маленьким дітям. Його перевозять у нову хату, щоб охороняв родину. Коли родина живе у злагоді зі своїм Домовиком, він навіть намагається допомагати по господарству. Домовик має Доманю (Домасю, Домаху, Домцю), що означає "Пані, господиня дому". Вона інколи допомагає жінкам прясти. Домовики люблять домашніх тварин, особливо кішку й козу, але бояться сороки. Домовика не можна залишати, коли переїздять у нову хату, слід покликати його з собою, підставивши черевик: “Домовик, Домовик! Ось тобі сани - сідай, їдь з нами!” або й просто: “Хазяїне, ходи з нами до нової хати!” Інакше він образиться, що його не шанують і буде турбувати людину, а часом навіть і шкодити їй.
Існує повір’я, що інколи Домовик “душить” сплячу людину, ніби навалюючись на неї, не дає дихати. Тоді треба спитати: “На добро чи на зло?” Якщо він теплий - на добро, якщо холодний – віщує хворобу. Як твердять лікарі, таке відчуття може з’являтися у людини, якщо вона спить у незручному положенні (найчастіше на лівому боці, що тисне на серце).
Залишившись у хаті, з якої вибралися господарі, Домовик починає шкодити новим господарям: стукає вночі, розкидає речі. Таке ж відбувається, якщо до хати випадково впустять чужого Домовика.
Зображають Домовика у вигляді дерев’яної скульптурки бородатого дідуся і ставлять на Покуть поруч з іншими Богами. Наш Домовик як опікун родини і домашнього вогнища близький до античних Пенатів та римських Геніїв.
У кожному житловому приміщенні мешкає Домовик. Він являє собою згусток невидимої енергії. В залежності від забруднення квартири домовик - це або позитивне істота, яка приносить користь, або негативний суб'єкт, від якого суцільна шкода. Яким буде саме Ваш домовик, залежить від Вас. Домовик істота мисляча. Мало того він легко читає ваші думки. Чим займається домовик? Він стежить за чистотою житла. На відміну від людини він бачить все енергетичне сміття, розкидане по будинку, і його це дуже засмучує. Домовик в ньому забруднюється, настрій у нього погіршується. У ванну кімнату Домовики взагалі не заходять. А в сільській місцевості в лазнях мешкають зовсім інші істоти - банники. Через постійне спілкування з чорнотою банники стають злими і небезпечними. Трохи пересидить в лазні, більш ніж треба, і замість приємної свіжості відчуваєш себе спустошеним і неспроможним. Коли в будинку все гаразд, чисто й прибрано, немає енергетичного бруду, домовик відчуває себе прекрасно. Такого хазяїна він любить і всіляко йому допомагає.
Домовик стежить за збереженням речей. У такому будинку все буде працювати, не буде битися посуд і ламатися техніка. Він допомагає знайти зниклі речі. Для цього його потрібно просто попросити про це: "Господар-домовик, допоможи, підкажи, де лежить те, або се ..." Також він стежить за маленькими дітьми і запобігає різним бідам. Домовик ніколи не допустить пожежі, нещасного випадку, крадіжки, за умови, звичайно, що йому подобається господар. Домовик може розбудити господаря вранці, якщо у того важливі справи. Може нагадати про забуті справи. Він може також вичищати з квартири дрібне енергетичне сміття. Із серйозним псуванням йому впоратися не під силу, а ось дрібниці він розігнати може. Наближення псування (порчі) домовик відчуває заздалегідь. Якщо, приміром, до вас в гості зайшла недобра людина з чорними думками, принісши з собою купу чорноти, заздрості, то домовик починає турбуватися. Якщо господар квартири не чує нашіптувань домовика, то останній пускається на все щоб звернути на себе увагу. У недоброго гостя може вирватися з рук глечик і розбитися, розлитися щось на скатертину. Іноді посуд б'ється у самого господаря - це теж попередження. Неприємних гостей домовик намагається вижити всіма силами. Він починає душити їх, тиснути на них. Таким гостям стає у вас незатишно - їх все дратує, їм душно, врешті-решт у них залишається одна думка - швидше піти з вашого будинку.
Ще домовика дратує тютюновий дим. Цей дим нікуди не вивітрюється, він осідає на меблях, по кутах квартири. Також варто пам'ятати: якщо ви дуже часто і дуже серйозно чистите свою квартиру енергетично, то можливо, що своїми діями ви виженете Вашого домовика з дому. Взагалі, якщо домовика сильно дістати, то він може знищити господаря квартири або його майно. А доброму господарю він навпаки перед виходом з дому завжди нагадає: вимкни світло, газ, воду, праску і т.д. Зазвичай домовик спить десь під стелею. Так, він уміє літати, і на нього сила земного тяжіння не діє. У вільний від сну час він блукає по квартирі, займається своїми справами, грає з тваринами. Якщо домовик не злюбив вашу кішку, будьте впевнені, довго вона в будинку не протримається. Якщо, навпаки, полюбив, то буде з нею гратись. Зверніть увагу, іноді ваша пухнаста улюблениця раптом перекидається на спину і починає махати лапами по повітрю. Це її лоскоче домовик. Іноді кішка, вилизуючи себе, стрепенеться і втупитися в порожнечу, і дивиться як би проводжаючи когось поглядом. Ось цей невидимий мандрівник і є домовик. Домовика соромитися не варто. Хоч його і називають чоловічим ім'ям, на жінок він дивиться байдуже. У домовика немає підлоги. Так що можете сміливо переодягатися у себе в квартирі де хочете. Іноді домовик може з'явитися людям. Це відбувається в двох випадках - або перед хорошою подією, або перед поганою. І тоді ви можете запитати у нього: "До біди або до добра?». Домовик відповість глухим голосом: «До біди" або "До добра!". Домовик любить прикидатись маленьким дітям, які приймають його як велику плюшеву іграшку і від душі возяться і грають з ним. Зовні домовик виглядає як волохатий чоловічок (ростом приблизно 1 м.) походить на главу сім'ї, але може з'являтися і в інших видах. З дітьми домовик грає із задоволенням, як з кішкою або собакою. Якщо домовик любить возитися з вашим малюком - це хороший знак. Він не тільки буде грати з ним, але і берегти від дрібних неприємностей - сірників, ножиць і т.д.

ѧ ЯК ОЧИСТИТИ ДОМІВКУ ВІД НЕГАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ѧ

Енергетику дому дуже легко відчути – для цього не потрібно володіти паранормальними здібностями. Просто прислухайтеся до своїх відчуттів, коли ви переступаєте поріг того або іншого житлового приміщення, і ви відразу ж відчуєте – хочеться тут залишитися або скоріше піти, чи затишно вам в цьому домі або ж ви відчуваєте дискомфорт, знаходячись в його стінах. Кожна людина, що приходить в дім, може вплинути на його енергетику. Це дуже легко помітити після відходу гостей, наприклад, одні з яких несуть до вас в будинок позитив, а інші – негатив. А крім того, будь-яке з’ясування стосунків, будь-який конфлікт здатний значно вплинути на атмосферу вашого будинку, зробити її незатишною і неприємною.

Та все можна виправити. Потрібно провести енергетичне очищення житла:

Отже, як очистити свій дім від негативної енергетики? Ваше завдання – забезпечити позитивній енергії можливість вільно пересуватися в межах вашого житла. А для цього всі приміщення будинку ретельним чином мають бути очищені, як від фізичних, так і від енергетичних забруднень.

Очищення проводиться у декілька етапів:

Найперше, переберіть всі речі, відберіть ті, якими ви не користуєтень більше, ніж півроку, ті, які вже просто не придатні до вжитку, і так далі. Звільніть свій будинід цього мотлоху.

Далі потрібно провести генеральне прибирання:

Ним, виявляється, необхідно займатися в чіткій відповідності – тобто не просто навести лад і чистоту в квартирі, а робити це правильно. Краще всього займатися прибиранням на старий місяць. А ось в перші дні після молодого місяця, так само, як і під час повного місяця, робити генеральне прибирання не варто. У цей же період бажано потурбуватися про свою постільну білизну. Добре провітріть подушки і ковдри, поперіть і просушіть постільну білизну – це допоможе вам не лише позбавитися від накопиченого пилу, запобігти появі пилового кліща, але і очистити енергетику свого дому. Загляньте в кожний куточок, помийте всі вікна і двері. Дотримуватися певних правил слід і в самому процесі прибирання. Наприклад, мести сміття потрібно від порогу у напрямку кімнати. В іншому випадку, змітаючи сміття у напрямку до порогу, ви прирікаєте себе на бідність і безгрішшя.
Є ще одне важливе правило, про яке слід пам’ятати, у вас в будинку має бути всього один віник. Причому стояти він повинен так, щоб мітла була направлена вгору – інакше, вам завжди доведеться боротися з гряззю в квартирі і з злиднями. Після того, як ви звільнили свій дім від непотрібних речей, прибрали його , час приступати до обкурювання.
Для обкурювання квартири можна використовувати спеціальні ароматні палички, свічки або навіть сухі трави. Почати потрібно від порогу і повільно рухатись за годинниковою стрілкою, не забуваючи зупинятися в кожному кутку. Найбільш поширені запахи для обкурювання приміщень – ладан і сандал. Крім того, очищаючи квартиру, можна окропити її освяченою водою. Слід зазначити, що пахощі підходять не всім. У деяких людей, наприклад, від їх запаху починає боліти голова. В такому разі доцільно використовувати аерозольний метод очищення квартири. Візьміть 100 мл чистої води (можна освяченої-наговореної) і додайте в неї 9 крапель ароматичного масла або декількох масел (в такому разі число крапель має бути кратним дев’яти). Тепер необхідно окропити цим розчином дім, рухаючись від порогу за годинниковою стрілкою і в кожному з кутів зупиняючись і тричі розпилявши розчин.

Як поліпшити енергію уже в наявному будинку?

1. Якщо ви не використаєте яку-небудь річ протягом одного року – позбудьтеся від її. Це джерело негативної енергії, збереженої в себе будинку
2. Викинете посуд, на якій є тріщини або відколи - незалежно від її «віку» і призначення. Навіть якщо вони старі й особливо коштовні вам, як пам'ять – їх не повинне бути будинку, оскільки вони вже вичерпали свої мети. Далі вони принесуть тільки шкоду
3. Особливо потужний поглинач енергії - старі меблі, яку необхідно також викинути. Міняйте меблі хоча б раз у п'ять років. Нехай її буде поменше – так позитивній енергії буде відкритий шлях

Правила обігу з енергією:

Гарний спосіб позбавити будинок від негативної енергії – покласти в кути небагато солі. Вона відмінно поглинає негативну енергію У перший раз її залишають там не більш, ніж на три дні. Потім сіль повинна бути викинута в унітаз зі словами: «Куди сіль – туди й біль».
М'які меблі протріть вологою тканиною, яка змочена в солоній воді. Теж саме повинне бути зроблене із книгами, посудом і дзеркалами – це допоможе нейтралізувати погану енергію

Карма та інше:

Жодна річ сама по собі не може нести нещасть. Його несуть люди, які впливали на цю річ. Жоден об'єкт не винуватий у наших нещастях – причиною завжди є люди. Речі просто проектують зовнішній прояв проблеми, що закладена глибоко усередині нас. Наприклад у буддизмі чітко розділені поняття «речі» і те, чим є ми по відношенню до них.
Речі самі по собі не є самодостатніми для нанесення шкоди людині, її кармі. Легко навчитися бачити позитивне у всьому, але тільки пройшовши певний духовний шлях, кожен може знайти себе - і це головне досягнення. За традицією багатьох країн зі святкування Нового року люди починають нове життя. Міняють обстановку в будинку, купують нові меблі, роблять ремонт. І це дуже правильно. Якщо ви хочете звільнити місце у вашому житті для чогось нового і прекрасного – позбудьтеся від старого й непотрібного. Це головне в боротьбі за чистоту енергетики вашого будинку

Як очистити будинок від негативної енергії?

Після того, як ви позбулися від старих речей і зробили енергетичне «лікування» меблів, посуду й дзеркал – можна приступитися до лікування самого простору будинку. Приміщення також вимагає періодичного звільнення від накопиченої поганої енергії. От що потрібно зробити:

1. Проведіть генеральне збирання. Протріть слабким сольовим розчином стіни, стеля, вікна й підлоги. Особливо ретельно вичистіть кути кімнат і простір перед дверима. Головне правило: якнайчастіше сполоскуйте ганчірку в проточній воді – з нею й буде витікати негативна енергія
2. Обнесіть кімнати ароматичними свічами, можна наговореними. Для найбільш ефективної дії виберіть аромати ладану й сандалу. Варто йти через весь будинок, починаючи з порога й рухатися по годинній стрілці. У кутах і над меблями затримаєтеся на кілька хвилин, поки полум'я не замерехтить
Вогонь являє собою енергію й простір. Завдяки своїм можливостям енергії, він може точно визначити місце нагромадження негативних згустків. Якщо це так, свіча почне мерехтіти, немов полум'я схвильоване
3. Після відвідування гостей (особливо якщо цей візит був вам неприємний) може виконувати вправи по видаленню негативної енергії з будинку. Підійдіть до дверей, покладіть руки вище верхньої її половини й виштовхніть руками погану енергію. Після цієї вправи негативна енергія буде стікати на підлогу, не накопичуючись в кутках.
Періодично виконуйте вищеописані заходи щодо очищення будинку від поганої енергії кожні три місяці або коли раптом починають відбуватися неприємності

ѧ САКРАЛЬНА МАГІЯ ВИШИТОГО РУШНИКА ѧ

Протягом усього життя людину супроводжували рушники. Вони допомагали під час календарно-обрядового річного циклу у різних роботах, святах, обрядах. Ще задовго до християнських часів люди розвішували тканини та вишиті рушники у священних гаях та дібровах, де відбувалося їхнє спілкування з Творцем. Адже вся Природа – його творіння, і в кожній живій і неживій формі Він перебуває. Рушники були своєрідними медіаторами, тобто посередниками між Богом і Людиною. Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник, або лише полотно, котре називалось крижмо, приймали малу дитину, що символізувало чистоту новонародженої душі. Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків означав дорогу, шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як і у випадку з крижмом при народженні дитини, тіло небіжчика загортали у саван з чистого, вибіленого полотна, бажаючи йому подальшої світлої дороги у зоряних світах. Ті коди, ключі, що наносилися на рушники, завдяки лініям та кольорам, допомагали людям спілкуватися зі світом невидимим, який населений різноманітними духами. Ці духи, що належать до чотирьох стихій – Вогню, Повітря, Землі І Води, сукупно будують усі живі форми, в тому числі і людину як фізичну істоту. Тому інформація про це була відома нашим предкам, і вони спілкувалися з духами, приваблюючи світлих, або добрих для життя і відлякуючи злих. Філософ і математик Платон говорив, що Бог діє по геометричних лініях. І дійсно, орнаменти, що наносилися на рушники, так само, як і на одяг, структурували навколишній простір у бажаний, комфортний для життя людини стан. Тільки у першому випадку структурувався простір помешкання, чи того середовища у природі, де знаходився рушник, а в другому – простір довкола людини або її аура. Ми часто вживаємо поняття атмосфера дому. Вона може бути тепла, приязна, а може бути холодна, чужа. От власне рушники і робили цю атмосферу теплою, насиченою невидимими, але такими необхідними флюїдами. Рушники використовувалися, враховуючи їх велику силу, магію, чи, виражаючись сучасною мовою, дію, у різноманітних життєвих ситуаціях. Старі рушники ХХІІ-ХУІІІ століть, котрі знаходимо в музейних зібраннях, свідчать про те, що краса рушника залишалася на другому плані, а на перший – виступала його сакральна, ритуальна функція. Тобто в першу чергу треба було нанести певну символіку, орнамент, дотримуючись при цьому також відповідних умов. Яких саме, скажемо про це нижче. Уже в XIX сторіччі, коли починається руйнація світогляду та світосприйняття, коли цивілізація почала наступати з усіма благами, спрощуючи не в кращий бік життя людини, це позначилось і на вигляді рушників. Вони ставали дедалі пишнішими, вишиття заповнювало весь простір полотна, аж поки взагалі не сталася підміна старих сюжетів новітніми, чужими – натуралістичними зображеннями квітів, барокових форм. Але повернімося до золотого віку українських рушників. З того, що вдалося зафіксувати етнологам протягом 2-ї половини XIX та всього XX століття, вимальовується панорама широкого застосування рушників окрім вище перерахованих обрядів. Відомі буденні рушники, котрі ткалися, вишивалися за одну ніч – від заходу до сходу Сонця. Такі рушники виготовлялися жінками з приводу багатьох проблем, які виникали в родині, сільській общині тощо. Це могла бути хвороба когось з родичів, якого треба вилікувати, а трави та інші методи не допомагали. Або виготовляли рушник жінки всього поселення, коли їхні чоловіки перебували в цей час на війні. Виготовляли рушники під час епідемій різних хвороб, як серед людей, так і серед домашніх тварин. Як правило, такий рушник виготовлявся в одній хаті, куди збирались жінки у непарній кількості. За всю ніч між ними не промовлялося жодного слова, всі були сконцентровані на роботі та проблемі, яку думками кожна жінка вирішувала і вкладала свою частку енергетики. Складені енергії воєдино, очевидно, робили такий рушник унікальним по силі свого впливу. Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. Із запровадженням християнства вони не зникли але відтоді стало применшуватись значення рушника, зводячись лише до його декоративної функції. Зберігся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху вінок - букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов’язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов’язують віху. Побутували також невеликі за розміром так звані хлібники (у лемків з польських Бескидів та лемків словацьких — хлібовки), в які загортали хліб. їх оздоблювали по краях двома невеликими смужками орнаменту. Часом хлібники гарно вишивали й посередині, а їх краї завершували вузенькими смужками орнаменту. На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, примовляла ‘красну дорогу новонародженому, щоби життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник. Після хресної купелі дити ну знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батьків неодмінно клав крижмо — золоту або срібну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та крижма не можна було нікому передаровувати. Вважали, що через те зломиться дорога життя. В першій половині XX століття рушник крижмо замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів. З того полотна цій дитині шили сорочечки чи платтячка і т.п. Най поширеніше використовувався рушник у весільному обряді. Етнолог Софія Терещенко зафіксувала на початку XX ст. на 3венигородщині (Черкаська обл.) за час весілля використання рушників біля 20 разів. Дійсно, весілля – це свято, до якого родина готувалась заздалегідь, і дівчина наперед вишивала для цього посаг, в тому числі і рушники, маючи вдосталь часу. Тому саме весільні рушники, що представлені по музейних збірках, найбільше і найбагатше вишиті. На жаль в минулому етнологи мало звертали увагу на семантику рушників у певному ритуалі під час весілля. Знову ж таки через той факт, що рушникові якби відводилась роль прикраси. Найбагатшу культуру вишиваних рушників ми бачимо на Середній Наддніпрянщині – регіоні, який з різних точок зору справедливо називають серцем України. Для того, щоб мати готовий вишитий рушник, треба було докласти ще багато зусиль та праці. В першу чергу – це прядіння ниток та ткання полотна для рушників. Рушник був святою річчю, і до нього ставились надзвичайно з високою повагою. Про це свідчить той факт, що для вишивання бралось найкраще, найтонше, найбіліше, найкращої якості полотно, купувались дуже дорогі червоні нитки. Ми бачимо на старих полтавських, київських, чернігівських рушниках багатство червоного кольору, в той час, як у вишитті сорочок, наприклад, вживали червоні нитки набагато менше. Процес вишиття рушника (за давніми принципами). Під час вишивання рушника з рослинним узором, то як правило брали шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого (що означає перерубану дорогу, а кому вона треба..), і накладали на старе вишиття. Олов’яною ложкою, вуглинкою, або іншим способом перетирали, переносили узор на новий рушник. Полотна на рушники по довжині брали стільки, щоб було кратне людському зростові. Дійсно, подільські рушники найчастіше короткі – 150-180 см, київські, черкаські, деякі полтавські – 300-350 см, окремі рушники сягають довжини 450-550 см. Тепер, коли у нас є готовими полотно, голки, нитки, настає час підготуватися самим до вишивання. З описів старших людей, які займалися цим, це виглядало так: Ніколи не приступали до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молились. Рушники весільні, та напевно і багато інших, починали вишивати в четвер – Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом. Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде . порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою. У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи, на противагу існуючому у літературі описі вечорниць, де збирались дівчата вишивати. Можливо таке спільне вишивання й було, проте не рушників. Рушник – річ глибоко сакральна і через те інтимна. Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялося полотно на рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи. Чим старіші рушники ми бачимо по музейних збірках, тим більше переконуємось, що в першу чергу вишиття наносилось не заради краси, а завдяки сакральному наповненню, ритуальному призначенню. Такі старі рушники часто мають асиметрію у виконанні кінців. Вона не кидається у вічі на перший погляд, але при детальнішому розгляді розбіжності часом просто вражають. Це говорить про те, що кінці рушника люди свідомо позначали. Необхідно відзначити, що вишиваючи рушники, традиція передбачала виконання таких моментів: По-перше, працюючи, ніколи не випорювали помилки. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так І не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані – нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом). По-друге, рушники у минулому виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий – думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття. Дерево Життя, Світове Дерево, Дерево Роду, Древо, Квітка, Вазон – все це наукові та народні назви центрального символу в українському вишитті, особливо рушниках. Древо символізує собою загалом Космос з усіма його проявами. Сягаючи своїм коренем неосяжних глибин витоків, воно розвивається в могутній прямий стовбур (вісь Всесвіту) з кроною, спрямованою вгору. Дерево являє собою безсмертя, нескінченість Життя, його розмаїття. Воно стоїть понад часом (об’єднуючи минуле, сучасне І майбутнє) та простором (будучи центром Світу, включаючи всі плани Буття). Умовно Древо можна поділити на три частини -коріння, стовбур і крону, які співвідносяться з трьома світами долинним (підземним), земним та горішнім (небо). В той же час на цьому образі відображено дуальність, полярність Світу – поєднання Духа і Матерії. Матерія являє собою коріння, стовбур, гілки (статична форма), як скелет дерева взимку. А Дух – це молоді гілки з листям, квіти, плоди, бруньки (динамічна субстанція), – дерево весною та влітку. Іконографічно Дерево Життя зображується квітучим. Квіти символізують людські життя сьогодення, бруньки – зародки майбутніх поколінь, а плоди -людські діяння, різноманітні у своїй значимості для цивілізації. Дуже часто обабіч Древа зображується багато дрібних елементів різного розміру та форми. Вони демонструють собою загальну життєву силу – ефір, який наповнює собою простір. Древо завжди має яскраво виражену центральну верхню квітку. Вона символізує собою Вогонь Життя, який палає постійно, не згасає, повний енергії. Цей Вогонь оберігається двома світлосяйними духами – ангелами (у християнській традиції), або пташками (в народній інтерпретації). Такими ангелами-хранителями виступають також і предки, котрі відійшли з цього Світу, але їхні душі пильно стежать, аби ніщо не зашкодило Родовому Древу. Найчастіше Дерево вишивається проростаючим із вазона, горщика. Це символічне зображення Дерева Роду, що виросло з гілочки, відламаної від Світового Дерева Життя. Горщик семантично означає першопредка, культуру. Ще в далекі дохристиянські часи Дерево було символом Рода – прабатька всіх богів. Рода часто подають у супроводі Рожаниць – богинь, котрі відповідають за будь-яке народження. Отак стародавня назва бога і його символ перейшли на означення багатьох поколінь, що походять від одного предка. Стосовно семантики чисел, у зображенні Дерева вона має велике значення. Як правило, Древо має непарну кількість гілок, завдяки двобічній симетрії та єдиній центральній квітці. Але є винятки, коли вишиваються Дерева з парою квіток угорі. Найпростішим є зображення Дерева з трьох гілок. Воно вщоме здавна, знайдене на кераміці трипільської культури. Значення його, як і Трійці (Три Суті, але не тризуб), – троїстість Світу в процесах творення (Брама), руйнування (Шива), над якими панує Всевишній (Вішну), або Абсолют. Дерево ніколи не копіює якусь конкретну рослину, її листя, квіти, чи плоди. Завжди це збірний, узагальнений образ, у якому все символічно. Багато мотивів та орнаментів подають схематично маленькі дерева, котрі чергуються за кольором, часом конфігурацією, розміром. Це відгомін давнього культу рослин, дерев, який був як і у наших предків, так і в кельтів, друїдів. Проте, окремі рослини все ж таки впізнаються, І навіть спеціально так вишиваються, що кожному зрозуміло. До таких рослин, що дуже часто супроводжують рушникові композиції, належать виноград, дуб, лілея та інші. До слова сказати, вони також є улюбленими в орнаментах сорочок. Також, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, вишиті на рушниках, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості

Справді чому не зберегти?

Доброго дня, підкажіть будь ласка, номер телефону баби Люби (поблизу ДОКу), яка знімає вроки
0931470694