Адміністративне затримання органами внутрішніх справ: що потрібно знати

Конституція України гарантує: кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29).
Разом з тим, не дивлячись на вказану вище Конституційну норму, а також відпрацьований роками механізм, доволі розповсюдженими є випадки порушення гарантованих Основним Законом нашої країни прав і свобод людини та громадянина під час адміністративного затримання.
Тож звернімося до основних аспектів адміністративного затримання.
Перш за все, зауважимо, що нормативно-правову основу адміністративного затримання органами внутрішніх справ на даний час складають:
– Кодекс України про адміністративні правопорушення;
– Закони України «Про міліцію» (втрата чинності з 7 листопада 2015 року), «Про Національну поліцію» (№ 580-VIII від 02 липня 2015 року) та «Про безоплатну правову допомогу» (№ 3460-VI від 02 червня 2011 року);
– Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 жовтня 2013 року № 950);
– наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань» від 28 квітня 2009 року № 181;
– Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363).
По-друге, покроково розкриємо саму процедуру такого затримання. Так, частиною 1 статті 261 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи допускається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
При цьому, про адміністративне затримання обов’язково складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією), серед іншого, при вчиненні дрібного хуліганства, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, порушення правил про валютні операції, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, при порушенні правил дорожнього руху, а також в інших випадках визначених чинним законодавством (п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне затримання обов’язково зазначаються:
– дата і місце його складення (число, місяць, рік, назва населеного пункту);
– посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол (спеціальне звання, прізвище, ім`я та по батькові);
– відомості про особу затриманого (прізвище, ім`я та по батькові (без скорочення), число, місяць, рік народження, фактичне місце проживання);
– час і мотиви затримання (зазначаються найменування ОВС, куди доставлено особу, яка скоїла адміністративне правопорушення; його місцезнаходження; число, місяць, рік, а також час доставляння; частина статті та стаття КУпАП, якими передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене адміністративне правопорушення, а також мотиви затримання, серед яких: припинення адміністративного правопорушення; інші заходи впливу; складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи).
Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Зокрема, затриманому роз’яснюються його права такі, як: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі (ст. 268 КУпАП).
Слід зауважити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правові послуги, що полягають у: здійсненні представництва їх інтересів в судах, інших державних органах (зокрема, органах внутрішніх справ), органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складенні документів процесуального характеру.
Про це в протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис та зазначаються число, місяць, рік та час, кого повідомлено і в який спосіб.
За неможливості поінформувати родичів та в разі відмови затриманої особи надати інформацію для їх повідомлення про це робиться відповідний запис затриманої особи та посадової особи, яка склала протокол про адміністративне затримання, із зазначенням поважних причин.
Про затримання неповнолітнього обов’язково повідомляють його батьків або осіб, які їх замінюють. У протоколі про адміністративне затримання зазначається час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб.
За загальним правилом адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години (ст. 263 КУпАП).
Згідно чинного законодавства під час адміністративного затримання може проводитись особистий огляд, огляд речей, а також здійснюватись вилучення речей і документів.
При цьому, особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Про вилучення речей і документів також складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Важливо звернути увагу також на те, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, затриманих за підозрою у вчиненні адміністративних правопорушень (адміністративне затримання) (п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону № 580-VIII). Під час наповнення баз (банків) даних, у вказаному випадку, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК) затриманих осіб.
Отже, можливе отримання мультимедійної інформації щодо адмінзатриманої особи, а також відібрання її біометричних даних.
По-третє, за результатами аналізу практики застосування наведених правових норм, звернімо увагу на найбільш поширені порушення, що мають місце під час адміністративного затримання, оскільки, як кажуть: «Попереджений, значить озброєний».
Отже, такими порушеннями є: складання протоколу затримання неуповноваженою особою; відсутність підпису посадової особи, яка склала протокол; відсутність відміток про час затримання; відсутність підпису затриманого про ознайомлення його з правами; відсутність відміток про те, кого і коли повідомлено про затримання; порушення строків повідомлення або взагалі неповідомлення про адміністративне затримання осіб, визначених законодавством; відсутність даних про понятих (у випадку особистого огляду).
І на останок зауважимо. Коли затриману особу звільнено з місця її перебування, в протоколі про адміністративне затримання зазначаються: дата, час і підстави звільнення затриманої особи; речі, предмети або документи, які повернуто їй при звільненні; за наявності зауважень та скарг на дії працівників ОВС робиться відповідний запис із зазначенням їх суті.
Крім того, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання.
Крім того, особа, якій застосуванням адміністративного затримання заподіяно шкоду, має право на її відшкодування.

Автор статті: адвокат Юрій Асадчев, Міжнародна юридична компанія LEX LIGA