Канонізовані зрадники народу обов’язково повинні сваритися “між собою: “чия віра краща”. Вони покликані розпинати (роз’єднувати) народ — четвертувати його добру душу й тіло. Вони, стоячи на чотирьох ворожих фронтах, пристрасно речуть: “Нам треба триматися греко-православної віри. Вона єдина правильна! Боже, нам єдність подай, і вмертви отих проклятих юніятів!” “Нам треба триматися Ленінської комуністичної партії, вона єдина правдива партія! Смерть українським буржуазним націоналістам!” “Нам треба триматися греко-католицької віри! Вона єдина правильна! Боже, нам єдність подай, і вмертви отих проклятих схизматів!” “Нам треба триматися святої Євангелії, вона єдина правильна! Кадило, кропило — знаряддя ідолопоклонного греко-римського поганства. Хрест — римська шибениця. Боже, нам єдність подай і спаси грішників” Один народ — на чотирьох хрестах розіп’ята його добра душа! Його блудні сини речуть, що їхня віра не їхня. Вони для душі своєї віру взяли з Риму, з Греції, з Московії, з Юдеї. Вони не здібні самі творити свою віру, шукаючи її у надрах душі народної; вони віру “взяли”... “Віру святу я візьму в Ілліча”, — пише поет Платон Воронько (“Вітчизна”, журнал, вересень, 1964 р.).
Ви, байстрюки катів осатанілих, не забувайте виродки, ніде:-Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде!:am::am::am:[SIGPIC][/SIGPIC]
Автор теми
