Казки для дітей віком від 2 до 102 років.

  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
20 бер. 2015 14:46 - 20 бер. 2015 15:04 #96795 від Oleksandr
Який вплив на ваше доросле життя справили книги Астрід Ліндгрен?
Іван Малкович, директор приватного дитячого видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, яке і видала серію книг казки для дітей віком від 2 до 102років:
- В нашій родині її книжки є майже культовими. Якось до сина прийшли гості, і я щось пожартував про ”панну Цап”, але засміявся лише мій малий – решта знали тільки “фрекен Бок“ із російського перекладу. І я зрозумів, що книжки треба видавати українською, аби й наша нація могла жартувати разом.
Михайло Бродський, політик і бізнесмен:
- Ліндгрен написала майже 100 книжок для дітей, але я читав лише кілька, виданих в СРСР. У дитинстві вони мені подобалися відсутністю моралізаторства, а зараз, особливо “Малюк і Карлсон”, - дотепним гумором і добрими героями. Щоправда, у дитинстві, читаючи про Малюка чи Пеппі, я й гадки не мав, що стану політиком, і на ТБ і в газетних карикатурах мене зображатимуть Карлсоном. Думаю, причиною такої асоціації є моя енергійність – жартують навіть, ніби в мене пропелер, тому я такий жвавий.
Олесь Доній, у минулому - лідер вуличних акцій і нардеп:
- На підсвідомому рівні, звичайно, вплив якийсь є, але я більш пригадую загальний настрій книжок, а не конкретні приклади. Нині всі говорять про необхідність прагматизму і жорсткості, а наслідком цього є цинізм, коли можна продати і матір і Батьківщину. Добрі казки, які ми читали в дитинстві, здатність заронити в нас добре зернятко, рятуючи від жахливих кроків у дорослому житті.
Максим Мостовий, директор приватної фірми:
- Книжки Астрід Ліндгрен відкривають нестандартні вирішення ситуацій. Згадайте, як Пеппі Довгапанчоха позбавилася від столичного "крутого", який хотів будь-що перекупити її будинок. Кілька разів підкинула його вгору, і він поїхав собі геть. Після цього усі бюрократи, які хотіли підійти до неї з різними перевірками, боялися носа на її подвіря показати. Можливо це трохи несподіваний приклад, але захищати своє приватне життя можна і треба всіма законними методами.
Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку:
- Як для кожної дитини, герої Ліндгрен були для мене друзями, тож у дорослому житті і в професійній діяльності я зазнав впливу книжок пані Ліндгрен. На відміну від Заходу, де відомішою є Пеппі Довгапанчоха, мені ближчий Карлсон. Ба більше, в мене є касета з радянським мультиком про Карлсона, і я досі принаймі раз на рік переглядаю. Моє ставлення до життя загалом можна порівняти з Карлсоновим – оптимістичний, ігровий погляд на життя. Карлсон несе добро, не обтяжуючи людей.
Микола Вересень, ведучий телепрограм:
- Досі користуюся Карлсоновими жартами. Як і герой Ліндгрен, до багатьох речей ставлюся несерйозно, краще жити свого роду арт-проектами, ніж понуро виконувати свої обов’язки. Україна потерпає від відсутності іронії та самоіронії, а ці риси були одними з основних у Карлсона. Щойно ми навчимося бути (само-)іронічними запанує суспільна злагода.
Last edit: 20 бер. 2015 15:04 by Oleksandr.
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
21 бер. 2015 13:12 #96806 від Oleksandr
Якось Малий повернувся зі школи додому сердитий і з великою гулею на лобі. Мама була на кухні. Побачивши гулю, вона, як Малий і сподівався, дуже перелякалась.
— Що з тобою сталося, дитино? — спитала вона, пригортаючи Малого.
— Крістер шпурнув у мене каменем, — похмуро відповів Малий.
— Каменем? От поганий хлопчисько! — вигукнула мама. — Чому ж ти не прийшов і не сказав мені?
— Навіщо? Адже ви не вмієте шпурляти камінням. Ви б ні разу не влучили навіть у стіну дровітні.
— Ото дурненький! — сказала мама. — Невже ти думаєш, що я буду кидати в Крістера камінням?
— А чим же ще ви можете кинути? — здивувався Малий. — Замашнішого ви нічого не знайдете.
Мама зітхнула. Вона зрозуміла, що не тільки Крістер при нагоді шпурляє каміння. Її пестунчик анітрохи не кращий. Просто не віриться — такий маленький хлопчик з милими синіми очима і такий розбишака!
— Скажи, а чи не можна взагалі обійтися без каміння? — мовила мама. — Адже про все можна домовитись. Адже на світі немає такого, про що не можна було б спокійно поговорити і дійти згоди.
Цей уривок з "Карлсон закладається" ще раз доводить, що й дорослим інколи варто перечитувати такі книги.
Ці користувачі подякували: Dj Os
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
22 бер. 2015 11:42 #96816 від Oleksandr
Тут одна из морских свинок громко зааплодировала и была подавлена. (Так как это слово нелегкое, я обясню тебе, что оно значит. Служители взяли большой мешок, сунули туда свинку вниз головой, завязали мешок и сели на него.)
- Я очень рада, что увидела, как это делается, - подумала Алиса. - А то я так часто читала в газетах: "Попытки к сопротивлению были подавлены..."
Теперь-то я знаю, что это такое!
І цю книжку варто було б перечитати деяким дорослим...
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
25 бер. 2015 19:32 - 25 бер. 2015 21:37 #96880 від Oleksandr
«У Малковича, здається, ніколи не вичерпуються творчі ідеї, геніальні в своїй простоті. «100 казок» — збірка найкращих українських народних казок. Завдяки редакції Малковича навіть знайомі з дитинства історії звучать свіжо. А малюнки найкращих українських ілюстраторів — Єрка, Лавра, К. Штанко та ін. перетворюють кожну книгу у твір мистецтва. В результаті важко визначити, що краще — тексти чи оформлення. Навряд чи сьогодні література може замінити дітям телевізор і кіно. Але якщо їй у принципі це під силу, то саме таким виданням, як «100 казок».
halamaha.com.ua/isbn-978-966-7047-27-6
Правда, книги зараз дорогі, але є бібліотеки в яких гори цікавих книг в тому числі казок...
shbiblio.at.ua/
Last edit: 25 бер. 2015 21:37 by Oleksandr.
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
27 бер. 2015 13:16 #96905 від Oleksandr
Июльський полдень золотой
Сияет так светло,
В неловких маленьких руках
Упрямое весло,
И нас теченье далеко
От дома унесло.

Безжалостные! В жаркий день,
В такой сонливый час,
Когда бы только подремать,
Не размыкая глаз,
Вы требуете, чтобы я
Придумывал рассказ.

И первая велит начать
Его без промедленья,
Вторая просит: "Поглупей
Пусть будут приключенья".
А Третья прерывает нас
Сто раз в одно мгновенье...

Это начало Приключений Алисы в стране чудес Льюиса Кэрола. И еще одно доказательство того, что даже если ваше обьяснение настолько ясно, что исключает всякое ложное толкование, все равно найдется человек, который поймет вас неправильно. И если вы уверены, что ваш поступок, например текст о здоровом образе жизни, встретит всеобщее одобрение, кому-то он обязательно не понравится.
И это только о тех, кто готов слушать и готов к диалогу, а есть еще те, кто хочет только разделять, "подавлять" и властвовать...
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
13 трав. 2015 18:06 #97972 від Oleksandr
Можна присісти скраєчку?
— О, прошу, — відповів Малий і докинув: — А що, важко отак літати?
— Тільки не мені, — поважно відповів Карлсон. — Мені все легко, бо я найкращий у світі літун! Проте я не раджу кожному лантухові наслідувати мене.
Малий відчув, що «кожний лантух» його теж стосується, і вирішив ніколи навіть не пробувати літати.

Кожна палка має два кінці і намагаючись когось задіти потрібно про це памятати. Ще краще взагалі цього не робити, а якщо й ображати, то лише ненароком, як Карлсон. )
  • Oleksandr
  • Oleksandr аватар Автор теми
  • VIP шепетівчанин
  • VIP шепетівчанин
Більше
27 трав. 2015 17:19 - 27 трав. 2015 17:22 #98430 від Oleksandr
В Михайла Коцюбинського теж є повчальні казочки, які варто перечитувати і дорослим ...

ПРО ДВОХ ЦАПКІВ
З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний й собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва в воду попадали і потопились.

ДВІ КІЗОЧКИ
А дві кізочки-то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку і стежечки глибокий рів, а з другого - висока та крута гора. Розминутися ніяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і пішла собі.
Last edit: 27 трав. 2015 17:22 by Oleksandr.
  • Kwitka
  • Kwitka аватар
  • Гість міста
  • Гість міста
Більше
25 серп. 2015 16:39 #100551 від Kwitka
Мені дідусь завжди в дитинстві розповідав якусь казку, але ніколи не закінчував так, як автор написав, завжди додавав щось своє, вплітав історії з життя. Пам'ятаю з яким страшенним нетерпінням чекала я кожного разу і як мені не хоітлось, щоб та чарівна, заворожуюча казочка закінчувалась.. Ех.. зараз казочки вже не ті. :(
  • Dentist
  • Dentist аватар
  • Патріот Шепетівки
  • Патріот Шепетівки
Більше
25 серп. 2015 16:47 #100554 від Dentist
Раніше казки писали для народу, тому й називались "народні казки". Сьогодні ж вигідніше писати для народу, але за гроші
Більше
25 серп. 2015 17:14 #100557 від [email protected]
А я думав що "народні казка" це тому що народом складені 0_о
Час відкриття сторінки: 0.321 секунд