Середа, 03 липня 2013
  26 Replies
  24 Visits
0
Votes
Undo
  Subscribe
Перші пам'ятники Шевченкові були типово радянськими — бетонна статуя немолодого поета (у рамках традиційної іконографії Шевченка).З тих пір сценарії святкування Шевченківських днів майже не змінились.
На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/bulinaseli/a107856
Національний музей Тараса Шевченка
Віртуальний музей
• Кобзар
Твори Тараса Шевченка, публікації про нього
- поезія
- проза
- малярство
• Shevchenko Image Gallery


Афоризми Тараса Шевченка.
Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?!(через загострену ситуацію з антифашизмом деякі його афоризми написати не наважився)
Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
Реве та стогне Дніпр широкий.
Гомоніла Україна, довго гомоніла.
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…
Було колись, в Україні вміли панувати.
Тії слави козацької повік не забудем.
На нашій - не своїй землі.
Мов пси, гризуться брати з братами.
Тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти.
Борітеся – поборете, вам Бог помагає.
Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі.
І немає злому на всій землі безкінечній веселого дому.
За шмат гнилої ковбаси У вас хоч матір попроси
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
Не завидуй багатому.
Чи жать, чи не жать, а сіяти треба.
У всякого своя доля і свій шлях широкий.
Не так тії вороги, як добрії люде.
Людей і долю проклинать не варт, їй богу
Все йде все минає.
Твори Т.Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами.

В місті нема жодного пам’ятника всесвітньо відомому поету, письменнику, кінорежисери, художнику, лікарю, конструктору, спортсмену, шахтарю чи хліборобу, які пов'язані з Україною і українцями. Лише тим хто закликав грабувати награбоване. Шевченку поклали каменюку, а пам’ятник бояться ставити. Люди почнуть його вивчати і невідомо чим це скінчиться для Шепетівських активістів.
http://shepetivka.com.ua/forums/suspilstvo-polityka-novyny-ekonomika/80762-hroshi-tse-dzerkalo-suspilnoi-morali-i-kultury.html
Маємо те, що маємо.

На фото не типово радянський пам'ятник Тарасові Шевченку в Чернігові, 2009.
Можливо і в Шепетівці колись такий буде, а до тих пір в місті нічого не зміниться.
Четвер, 04 липня 2013, 00:56
·
#40028
0
Votes
Undo
Ну в нас причина лише одна - гроші. А точніше їх відсутність. Коли їх немає, то якось не до пам'ятників.
Четвер, 04 липня 2013, 14:25
·
#40029
0
Votes
Undo
Справа не в грошах, а в активістах, яким не потрібен цей пам'ятник. А вони в свою чергу промили мізки жителям міста і нікому до того камінця нема діла. За 10 років місто відвідали безліч впливових політиків, але місцеві активісти цей камінець ховали за сценою, повертались до нього спиною і разом з цими політиками били себе в груди і розповідали, які вони патріоти в вишиванках, а краще попросили б в них грошей на памятник. Підприємства в місті закриті, але працюють безліч банків, фірм, магазинів і підприємців. З миру по нитці і за цей час могли назбирати гроші на памятник.
Четвер, 04 липня 2013, 15:04
·
#40030
0
Votes
Undo
Для початку я вважаю потрібно розробити сам макет памятника. Щоб люди знади на що вони дають гроші.
Четвер, 04 липня 2013, 15:38
·
#40031
0
Votes
Undo
На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі. Є з чого вибирати, було б бажання.
Четвер, 04 липня 2013, 16:36
·
#40032
0
Votes
Undo
Ну якщо так то створюй ініціативну групу і вирішуйте. Звернись до свободи, чимось та допоможуть. Стань рушієм, не чекай, що хтось це зробить за тебе. А якщо буде іціціатива то і люди підтягнуться.
П'ятниця, 05 липня 2013, 16:50
·
#40033
0
Votes
Undo
Якщо місцева влада не хоче цього пам'ятника, то його не буде. Тому спочатку потрібно почути їх думку. Якщо не хоче то чому? Тоді створювати ініціативну групу, а "патріоти в вишиванках" - це ті хто недавно їх одів. Свободівці їх ніколи не знімали. Я їх не ідеалізую, але вони виконують роль щуки в Шепетівському болоті, а на те й щука, щоб карась не дрімав.
П'ятниця, 05 липня 2013, 18:03
·
#40034
0
Votes
Undo
Ну то пиши листа на міського голову з таким питанням. Він тобі по закону має відповісти.
П'ятниця, 05 липня 2013, 20:59
·
#40035
0
Votes
Undo
Не лише мера, а й депутатів міської, районної і обласної рад мало б хвилювати це питання. Опозиція теж влада, а ще є жителі міста. Але якщо всіх влаштовує нинішній стан речей, то той камінь ще довго не перетвориться в пам'ятник.
П'ятниця, 05 липня 2013, 21:16
·
#40036
0
Votes
Undo
У нас люди за себе не хочуть думати, не те щоб за якийсь памятник. Наших людей взагалі нічого і ніхто не цікавить. Всі звикли щоб робили все за них. Так що ось якось так...
Неділя, 07 липня 2013, 13:40
·
#40037
0
Votes
Undo
А ще в нас вміють розкуркулювати і цим відбивати охоту щось робити. І відкритим текстом заявляють, щоб ти не робив ми це все похєримо, поламаємо і обгадимо...
Неділя, 07 липня 2013, 14:27
·
#40038
0
Votes
Undo
Цікаво коли нарешті люди обєднаються проти цеї наволочі у владних кабінетах? Невже всіх влаштовують такі розклади?
Субота, 20 липня 2013, 21:53
·
#40039
0
Votes
Undo
Той блукає за морями,
Світ перепливає,
Шука долі, не находить —
Немає, немає!
Мов умерла. Інший рветься
З усієї сили
За долею, от-от догнав
І бебех в могилу!
А в третього, як у старця,
Ні хати, ні поля,
Тілько торба, а з торбини
Виглядає доля
Шевченко актуальний завжди. Переконуюсь у цьому на кожному кроці. Пів Шепетівки пустили з торбами по світу.
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
А хто пустив? Свої ж хлопці, землячки-керівнички. І на це Шевченко дає відповідь.
http://kobzar.info/kobzar/works/poetry/2002/09/24/185.html
Понеділок, 05 серпня 2013, 22:37
·
#40040
0
Votes
Undo
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.

Як кажуть люди. Не кажи гоп, поки не перескочиш... ;)

Скачи, враже, як пан скаже - на те він багатий.
Ця тема дуже актуальна в Шепетівці.
Серед безробітних, які шукали роботу 2012-го, переважали менеджери зі збуту, бухгалтери й економісти. У середньому на одну вакансію претендували 10 осіб, в тому числі серед професіоналів – 5 осіб, серед кваліфікованих робітників з інструментом – 6 осіб, серед фахівців – 8 осіб, серед законодавців, вищих державниж службовців, керівників, менеджерів – 12 осіб. При цьому серед працівників торгівлі та сфери послуг, а також серед осіб без спеціальної підготовки, відповідно, на одне місце претендувало по 13 чоловік, серед робітників з обслуговування технологічного обладнання – 16 осіб, серед службовців – 19 осіб, а серед кваліфікованих працівників сільського господарства – 30 чоловік.
http://shepetivka.com.ua/forums/osvita-v-shepetivtsi/80804-vuz-shcho-vplynulo-na-vash-vybir-vuzu-chy-svidomo-ukrainskyi-abituriient-obyraie-vyshchyi-navchalnyi-zaklad.html#86396
Інколи, щоб не звільнили доводиться виконувати дрібні доручення роботодавців. Якщо чесно, то за великим рахунком роботодавець в місті один - місцева влада. Професіоналам, кваліфікованим робітникам, фахівцям легше, а іншим важкувато. Вони розуміють, що на їх місце вишикувалась черга від 12 до 30 чоловік. І доводиться виконувати найменші примхи роботодавця і перетворюватись на дрібноту, яка кидається по улицях і місить людей.
Вже дістали дурні, яких постійно кидають під колеса, лише щоб тебе зупинити і у чомусь звинуватити.
Четвер, 08 серпня 2013, 12:43
·
#40041
0
Votes
Undo
Таким може бути пам’ятник Тарасу Шевченку.

0808.JPG
Attachments (1)
Четвер, 08 серпня 2013, 23:56
·
#40042
0
Votes
Undo
Бідний Тарас Григорович... За пару десятків написаних змолоду "малоросійських" (як він сам писав) віршів - не дають спокою його кісткам ось уже кілька століть. А саме це, було у його житті ледь не найбільшою помилкою, за якою він потім довго жалкував.
ps. Памятник гарний - добре що хоч без кущуватих брів і шапки-папахи, це уже тішить. Але місце не вдале - наш "бєлий дом", в мене, чомусь найменш асоціюєтся із поезією, чи навіть патріотизмом, іконою якого з доброго дива зробили Шевченка.
П'ятниця, 09 серпня 2013, 12:32
·
#40043
0
Votes
Undo
Рання творчість (1837-1843)
Тепер Шевченка було офіційно зараховано "стороннім учнем" до Академії мистецтв. Український митець з великою жадобою слухає лекції в академії, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї - швидко здобуває знання. У 1838 році Шевченко знайомиться з художником Штернбергом. У січні 1839 його зарахували пансіонером Товариства заохочення художників. У квітні цього ж року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці".
Одночасно митця захоплює літературна творчість. У 1837 році була написана Шевченком балада "Причинна", у 1838 - поема "Катерина", елегія "На вічну пам'ять Котляревському", у 1839 - поезія "Тополя", "До Основ'яненка". У 1840 році побачила світ збірка творів Шевченка "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої ...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". У 1841 році вийшов альманах "Ластівка", де було вміщено п'ять творів Шевченка: баладу "Причинна", поезії "Вітре буйний", "На вічну пам'ять Котляревському", "Тече вода в синє море...", перший розділ поеми "Гайдамаки" - "Галайда", та окремим виданням вийшла поема "Гайдамаки".
У вересні того ж року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину "Циганка-ворожка". З під рук Шевченка виходять малюнки "Козацький бенкет" - 1838, "Натурниця" - 1840 та низка портретів. Він ілюструє чимало художніх творів. У 1840 "Марія" - малюнок до поеми О. С. Пушкіна "Полтава", 1841 - до оповіданнь Квітки-Основ'яненка "Знахарь", Надєждіна "Сила волі", 1842 -"Зустріч Тараса Бульби з синами" до повісті "Тарас Бульба". Визначним твором цього періоду є картина олійними фарбами "Катерина", 1842 рік.
Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії. В 1842 році з'явився уривок з п'єси "Никита Гайдай", написаної російською мовою та була написана поема "Слепая". У 1843 році Шевченко завершив драму "Назар Стодоля". В 1844 році в Петербурзі окремим виданням вийшла поема "Гамалія".
http://kobzar.info/kobzar/biography/2003/03/04/608.html
Життя і творчість перед засланням
http://kobzar.info/kobzar/biography/2003/03/03/609.html
Після арешту і на засланні
http://kobzar.info/kobzar/biography/2003/03/02/610.html
Життя і творчість останніх років
http://kobzar.info/kobzar/biography/2003/03/01/611.html
Поезія (лише тут знаходиться до 300 віршів)
http://kobzar.info/kobzar/works/poetry/
Російською Шевченко написав лише десяток повістей. “Наймичка”, “Варнак”, “Княгиня”, “Музыкант”, “Капитанша”, “Несчастный”, “Художник”, “Близнецы”, “Прогулка с удовольствием и не без морали”

А тим часом перевертні нехай підростають.
Субота, 10 серпня 2013, 13:28
·
#40044
0
Votes
Undo
Таким може бути пам’ятник Тарасу Шевченку.
120809.jpg

0808_2013-08-10.JPG

08087.JPG

0808197_2013-08-10.JPG

09082013.JPG
Вівторок, 13 серпня 2013, 15:29
·
#40045
0
Votes
Undo
Волинські шляхи Тараса Шевченка
Похмурої і дощової осені 1846 року випала Тарасові Григоровичу мандрівка на Волинь і Поділля. Тоді, після закінчення Петербурзької академії мистецтв він був вільним художником і працював на Україні. Шевченко вступив до новоствореної тоді в Києві Археографічної комісії, де разом із однодумцями опікувався збереженням пам'яток старовини, реліквій, записував унікальні зразки народної творчості тощо. Саме від Археографічної комісії він одержав доручення здійснити подорож на захід України, побувати в одному з найдавніших у слов'янському світі Почаївському монастирі, відвідати цілий ряд славних своєю старовиною міст Волині й Поділля: «отправиться в разные места Киевской, Подольской и Волинской губерний и постараться собрать... сведения о народних преданиях, местних повестях и сказаннях и песнях..., о замечательных курганах и урочищах..., осмотреть замечательние монументальние памятники и древние здания и составить им описание...». Окреме завдання отримав про Почаївську лавру: замалювати «...а) общий наружный вид лаври, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы». Відповідні розпорядження про сприяння Т. Г. Шевченкові на місцях надійшли у Подільську і Волинську губернії, а також до Волинської духовної консисторії – «всем монастирям, духовним правленням й благочинним».
Спочатку поет побував у Кам'янці-Подільському, звідти приїхав до Житомира, тогочасного губернського центру, де повинен був полагодити деякі формальності, адже поїздка його була службовою. А з Житомира він їхав давнім волинським трактом, і на шляху Шевченка були села і містечка Рівненщини. Він не міг не зупинитися у древньому Корці. Про той проїзд є згадка на сторінках повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «На полях Волыни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних массивных замков и палат, некогда великолепных, как, например, в Остроге или Корце. В Корце даже церковь, хранилище бальзамированных трупов фамилии графов Корецких, сама собою в развалину превратилась. Что же говорят? О чем свидетельствуют эти угрюмые свидетели прошедшего?». Це тихе містечко з величними руїнами середньовічного замку князів Корецьких виглядало досить мальовничим і романтичним. Щоправда, про минувшину нагадували тут лише напівзанедбані руїни, загалом же Корець був звичайним, рядовим провінційним містечком, а в народній пам'яті лиш де-не-де збереглися оповіді про зруйнування замку військом козацьким під проводом Богдана Хмельницького, про татарські набіги, від яких не раз потерпав колись Корець…
Наступний відрізок шляху привів Шевченка до Острога. Уже на під'їзді його увагу привертали величні, горді руїни колись могутнього родового гнізда князів Острозьких, які багатством і славою мірялися з самим польським королем. У Острозі Тарас Шевченко детально оглянув споруди Замкової гори і, очевидно, замалював їх. Пізніше він назвав їх «похмурими свідками минулого».
А найперше Острог цікавив поета як місто давньої української культури і книжності, місто козацької і гайдамацької слави, місто, в якому зростали славні гетьмани України Северин Наливайко, Петро Сагайдачний. На жаль, пам'ятки старої архітектури збереглись погано, на них було видно сліди пізнішого польського панування, до того ж на початку XIX століття Острог пережив кілька спустошливих пожеж.
Від Острога через проміжні станції Гульча й Варковичі Кобзар дістався до Дубна. У дорозі зупинявся також під Гульчею (нині с. Гільча Здолбунівського району), аби напитися води із джерела, яке в народі вважається чудодійним. Воно і понині є тут, неподалік шляху, відновлено над ним і капличку на честь св. Миколая, яка існувала і в часи Шевченка.
У Дубно поет, імовірно, затримався на день-два. Це місто було повітовим центром, мало ряд цінних пам'яток старовини, насамперед замок-палац Острозьких, кілька старих монастирів і церков. Міські пейзажі Дубна теж досить мальовничі, особливо вигляд на замок, тож Шевченко і тут, напевно, брав до рук етюдник.
Після Дубна дорожній краєвид став урізноманітнюватись, з’явилися на ньому віддалені гори, які наближалися в міру наближення до містечка Кременця. У ньому Шевченко також зупинявся, щоб оглянути давню архітектуру, а потім подолав відрізок, шляху до Почаєва. У Почаєві ж він залишився надовше: тут не тільки вивчав старожитності Лаври, але й виконав кілька майстерних акварельних малюнків монастиря, які, до речі, збереглися, їх репродукції можна побачити у виданнях мистецької спадщини Т. Г. Шевченка.
Не міг Кобзар не побувати на місці вічного спочинку героїв Берестечка. Непрямим свідченням цього є поезія, написана пізніше на цю тему. («Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле»), у якій глибоко і влучно виражені думки і переживання поета на цьому святому для кожного українця місці.
Повертався Шевченко тим же шляхом – через Вербу до Дубна, далі на Острог, Корець і Житомир. Але на зворотному шляху доводилося поспішати, бо наближалась пора осінньої негоди, яка могла б унеможливити подорож. Адже мандрував Шевченко невеликою кінною бричкою, зупиняючись на поштових станціях, де перепрягали коней. Він завершував мандрівку наприкінці жовтня, «змірявши уздовж і впоперек Волинь і Поділля».
Спілкуючись із нашими краянами, Шевченко пізнавав їх життя, настрої, звичаї. На жаль, здебільшого враження цих зустрічей були отруєні гіркотою: селяни терпіли жахливий кріпацький гніт. «Каторга кращою була б для них, – писав про становище волинських селян двома роками раніше побратим Шевченка Микола Костомаров. – Ставлення до них таке, що перевершує будь-яке уявлення про утиски і сповнює жахом друга людства». У дорожньому зшитку, в якому поет робив зарисовки, зберігся лаконічний, але дуже промовистий запис: «Всюди їздив – і всюди плакав».
Глибокі враження волинсько-подільської подорожі Тарас Шевченко не раз художньо осмислював у подальшій літературній творчості. До цієї творчості він зміг повернутися нескоро, в умовах заслання, якими заборонялося писати й малювати. Та проте, як тільки з'являлася можливість Тарас Григорович мережав рядками свої захалявні книжечки. Так, 1848 року, за два роки після мандрівки нашим краєм Кобзар повернувся до дорогих спогадів і написав стислий, але вражаючий за силою почуття ліричний вірш.
«Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле?»
Середа, 14 серпня 2013, 07:40
·
#40046
0
Votes
Undo
Таким може бути пам’ятник Тарасу Шевченку.
[attachment]120809.jpg[/attachment]



на мою думку замалий,буде малопомітний на площі,затеряється.треба щось монументальніше!щоб з Карла Маркса було видно.шось таке приблизно.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/9/98/Taras_Shevchenko_monument_Kharkiv.jpg
http://serg-klymenko.narod.ru/Kyiv/Kyiv.Volodymyr/IMG_1754_small.jpg
Четвер, 15 серпня 2013, 07:48
·
#40047
0
Votes
Undo
Перші пам'ятники Шевченкові були типово радянськими — бетонна статуя немолодого поета (у рамках традиційної іконографії Шевченка).З тих пір сценарії святкування Шевченківських днів майже не змінились.

треба щось монументальніше!щоб з Карла Маркса було видно.

Декому дуже подобається свинячити...
В місті і без того вистачає монументів, які видно з кожного його куточка, чого лише варта назва однієї з центральних вулиць - Карла Маркса. Вся Шепетівка наскрізь пронизана такими назвами і монументами. Можливо при створенні памятника варто скористатись його автопортретами, які він зробив до заслання.

1840_2013-08-15.jpg

1849.jpg

1860.jpg
  • Page :
  • 1
  • 2
There are no replies made for this post yet.
Submit Your Response
Upload files or images for this discussion by clicking on the upload button below.
Supported: gif,jpg,png,jpeg,zip,rar,pdf
· Insert · Remove
  Upload Files (Maximum 128MB)

Сайт міста Шепетівка ©2005-2026

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua

0
репостів