Не зважаючи на те що я вже повернувся додому – було б несправедливо просто так взяти та обірвати мою розповідь. Тим паче що обіцяв багато цікавих історій.
Сьогодні розповім про товщі океану.
Той, хто ніколи не займався дайвінгом в процесі навчання відкриває для себе що це заняття багато в чому схоже на парашутний спорт. Зануритись на 30 метрів вельми схоже на стрибок з літака – якщо на такій глибині виникає проблема, то тобі навряд чи вдасться без серйозних наслідків виринути на одному подисі… Дайвінг навчає людину мужності, дисциплінованості та самоконтролю, а ще він дає можливість побачити і пережити та, з чим ти не зіткнешся на суші.
Зайнятись дайвінгом та отримати новий для себе сертифікат я вирішив в період мого життя у Чандідасі.
Чандідаса – прекрасне рибацьке селище на Північному Сході острова Балі. Вперше я побував там коли ще подорожував автомобілем по острову у перший місяць перебування на Балі.
Чандідаса відома озером з лотосами та двома пляжами – white sand beach або Virgin Beach (пляж з білим піском) та Black Sand Beach (пляж з чорним піском). Місце уже в той момент сильно вразило мене, і коли зійшлись зорі – я взяв і переїхав туди жити.
Перевагою спокійної Чандідаси в порівнянні з фестивальним Букітом в період карантину був доступ до пляжу (більшість пляжів на острові в той час уже були закриті), тісне спілкування з місцевим населенням (в Чандідасі масово живуть саме балійці, яванців та інших індонезів, на відміну від Букіту, дуже мало). Це місце було більш медитативним, тут було все – гори, джунглі, острова, океан.
Більшість людей, котрі купаються в океані, часто навіть не підозрюють хто живе у них під ногами. Саме в Чандідасі я вперше у своєму житті зустрів. Живуть ці риби, зазвичай, на глибині від 15 метрів і люблять відпочивати у підводних печерах, де ховаються від потужних підводних течій.
Саме смішне – більшість туристів на Балі, навіть не знають що в океані є акули, а ті хто дізнався – уже нікому не розкажуть… жартую)
Взагалі дайвери на Балі прилітають за двома ачівками, і жодна з них не акула.
Перша ачівка – Моламола. Мола – глибоководна риба, котра живе на екстремальних океанічних глибинах, трішки схожа на камбалу, але розміром більша за людину по всьому своєму діаметру. В певний період року, коли вода стає холодніша – Моламола піднімається на глибину 23-30 метрів де її можуть об'їсти та почистити мілкі рибки. Виклик полягає в тому, що 30 метрів – це не тільки глибоко, але ще й холодно. Звісно, можна пірнати там де тепло, але там уже не зустрінеш Молу))))
В погоні за Молою доводилось одягати на себе по 2 гідрокостюми і все одно мерзнути, а Мола не прийшла. Тому коли хтось мені бідкається як до нього на побачення не прийшла дівчина – я можу сміливо йому сказати «чувак, ти ще не ходив на побачення до Моли».
Друга ачівка підводного світу Балі – Морський Диявол, або Манта Рей. Манта Рей – це найбільший у світі скат, розміром теж суттєво більший від людини))))
На відміну від Мол, Манти на зустріч прийшли, та чей цілою компанією у розмірі більше 10 осіб, подарувавши незабутній перфоменс.
Згодом обов'язково знайду час щоб змонтувати та поділитись відео їх магічного танцю у своєму фейсбук та в інстаграмі:
https://www.facebook.com/mr.Vasylyk
https://www.instagram.com/mr.vasylyk/
