Проблеми української школи

Те, що, скажімо, є корупція в школі, і в вузах – ми знаємо, і що оцінки далеко не відповідають тому, що демонструють діти – це тоже правда, але я б не драматизував це таким чином, що, мовляв, наша освіта геть відстала від європейської. Я б сказав так, що, в принципі, школа дає достатньо ґрунтовні знання. Я думаю, що проблема української школи – це спадщина радянської школи. Вона полягає в тому, що в школі намагаються у дитину впхнути все, що можливо з усіх предметів. Я думаю, що насамперед треба давати те, що розвиває дитину, тобто треба давати мову, літературу, звичайно, історію, добру фізичну підготовку, а, скажімо, якщо ми говоримо про вже більш спеціалізовані знання – то вони мають іти у відповідні спеціалізовані школи.

Закінчуючи вузи випускники часто жаліються що їхні дипломи не визнають у світі. Також вони говорять, що дипломи не відповідають потребам ринку, що з ними важко влаштуватися за спеціальністю на роботу і вважають рівень своєї освіти достатньо низьким.
Я думаю, неправильно було, коли всі вузи, в тому числі, і спеціалізовані, раптом стали або університетами, або академіями. Це нонсенс, коли ти чуєш технічний університет, або університет, умовно кажучи, легкої промисловості і дизайну. Він не університет, це інститут, і всі це знали за їх назвою.

Зараз для того, щоб бути відкритим світові, потрібно знання мов, потрібна фахова підготовка і потрібна гнучкість. Я б сказав, що нашій освіті не вистачає гнучкості. І тут ми маємо якраз адаптуватися до європейської системи, де є якась загальна базова освіта на рівні бакалавра, а потім вже йде спеціалізація на рівні магістра. При цьому, можливий так званий перехресний вступ – умовно кажучи – ти закінчуєш бакалаврат з політології, а поступаєш на соціологію тощо. У нас раніше цього не було. Це неправильно! Тобто тут має бути гнучкість. І за рахунок, до речі, цієї гнучкості – другий момент – це те, що є в ЄС студент може брати курси і їздити на семестр вчитися в інший вуз, а потім повертатися назад, і ті курси йому зараховуються. Тобто кредитна система, і тобі зараховуються ці курси. Це дуже важливо, і ми зараз до цього йдемо.

Є старі вузи з великою історією, які дають дуже пристойну освіту. Очевидно, що ми маємо позбутися, так би мовити, навчання заради корочки і це, на жаль, має місце. Тут має бути інша система оцінювання, моніторингу і контролю. І той факт, що вступ до вузів зараз здійснюється через систему тестування – я думаю, це великий крок вперед.
Але ми маємо розуміти, що, якщо ми говоримо взагалі про зовнішнє тестування,то воно ніколи не допомагає розкрити справжній рівень знань. Ти бачиш фактологічні знання, але вони не ідентичні, скажімо, творчому потенціалові. Я б сказав так, що при вступі у ВУЗ – це виправдано, тому що це повністю знімає проблему корупції. Але тут є мінуси – ти не бачиш людину, не можеш з нею поспілкуватися, а тим більше коли людина захищається, захищає свій диплом – тут є завжди елемент суб’єктивізму і його не уникнути. Але натомість, тестування – це все-таки певна механістичність, але, знову ж таки, це не практика європейська.