Поки ти ховаєшся від воєнкома

Ось знайшов відео бабусі
Вона вже і призвісько отримала "бабуся-каратель".

Бабуся стала в інтернеті добровольцем, попри те, що не збирається ним бути і прийшла на вишкіл заради того, щоб допомогти приготувати обід учасникам тренувань.

"Мене привела думка, що, можливо, я тут знадоблюся та й приготую обід тим бійцям.

Та дивлюся – жінки взяли автомати. А чому би я не взяла? Можливо, прийде такий час, що я зможу відстояти з автоматом. А дадуть автомат – і не буду вміти стріляти", – каже Катерина Аполінарівна Білик.

Математичка Аполінарівна заради вишколу йшла пішки від Жидачева до полігону.

На вишколі поскаржилася лише, що її в брудному вигляді водій не впустить до маршрутки і вона не зможе доїхати до рідних Млиниськ.

Бандерівка освоювала пейнтбольний МП-5, а не бойовий, що здалося через непогану як для новачка техніку поводження зі зброєю.

Катерина Аполінарівна Білик була не єдиним мемом військового вишколу на полігоні у Жидачеві.

Її внук – теж як виклик диванній сотні: камуфляж з червоно-чорними шевронами "Правого сектору" солідно доповнюють чорні окуляри і шапка з тризубом.

Що штовхало внука штовхати свій центнер ваги через болото, сніг і повну репяхів та будяків долину? Ну нехай, він постійно ігнорував техніку безпеки, тримаючи палець на гачку, інколи випадково пострілюючи холостими.

Перетерпів.

Жінка, яка бігала в двійці разом з млиниським правосєком і мала схожу комплектацію, теж мужньо перенесла дводенну муштру.

Замочивши штани, вона намагалася їх просушити біля багаття, але заодно і пропалила до дірок. Найдивніше, що вона не відчула як палає, і стрепенулася тільки після криків: "Пожежа!".

Бідолашну згодом чекало останнє на той день випробування – проїхати кілька кілометрів додому на велосипеді по суцільній ожеледиці і з вентиляційними отворами в штанях.

Ще один претендент на звання мема – дядько з чорними окулярами і бундеснашивками на камуфляжі. На війні чи на тренуваннях навіть з іграшковою зброєю і навіть на запобіжнику заборонено направляти ствол в сторону ближніх.

Бундесдядько це абсолютно ігнорував, чим добряче повеселив бійців. Ствол він переплутав з циркулем, і міг би ненавмисне звалити всіх довкола.



Показані навички дозволили б чи Катерині Аполінарівні Білик чи її внуку або ж мені записатися в добровольці і рушати на Схід.

Кроком руш – ворог на шість – граната – коліно – ворог на дванадцять – на землю. Ці слова вгризаються в мозок електричними імпульсами і ти вже автоматизуєшся до рівня робота.

Слухаєш теорію інструкторів і розумієш, що військове ремесло не таке позахмарне щодо тебе.

Розповіді про напівалкашні роти, обкурених бійців Нацгвардії, які пішли в розвідку і солдатів, які в погоні за дівками з навколишніх донбаських сіл потрапляли в пастку замаскованих мін-розтяжок наштовхують на думку, що може настати момент, коли країну захищати буде нікому.

За словами інструкторів, у майже мільйонному Львові на вишколи збирається приблизно двадцять осіб. На вихідних у Жидачеві воювало сорок, половина з яких прибули з навколишніх сіл.

На другий день залишилися двадцять п’ять мужніх, серед яких Катерина Аполлінарівна, її внук з "Правого Сектору" і жінка, яка приїхала уже з новими не обпаленими штанами.

"Та що ви не можете взяти і: перший раз не попала, другий раз не попала, а третій - конче", – каже Катерина Аполінарівна.

Військовий вишкіл у Жидачеві організувала "Народна самооборона" Жидачівського району.

Військовий інструктаж провів центр тактичної підготовки "Бескид", медичний – підрозділ "Білі берети".