2 minutes reading time
(466 words)
Патріотизм vs націоналізм
Зазвичай, ці два світогляди, якщо завгодно, вчення - ставлять поруч. Так ніби одне випливає з іншого. Та чи так?
Якщо зазирнути трішки в історію, то ми побачимо, що явище патріотизму має дуже глибоке коріння, в першу чергу релігійне. І сам вік патріотизму налічує уже тисячі років. Він був відомий і в Епоху Відродження, і за часів Римської Імперії, і у вітхозавітній період. Для нас це відомо у першу чергу з тогочасних літературних памяток. Полягав цей патріотизм у повазі та любові до землі, якою володів народ (навіть якщо він цю землю тільки що відвоював у іншого народу) і готовності сприяти процвітанню цієї території, а при можливості і її розширенню - за рахунок анексії сусідніх.
Визначення самого поняття про це, в принципі, і говорить - "Патріоти́зм (грец. πατριώτης — співвітчизник, patrís — батьківщина, Вітчизна) — це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає земля батька, предка"
Націоналізм же, вчення відносно молоде - відомий тільки з 17-го сторіччя, причому у ті часи він мало був схожий на ту суміш культу споживання, коплексу неповноцінності, і псевдоісторичних теорій який ми маємо сьогодні. Вчення це ніколи не передбачало, навідміну від патріотизму, праці над добробутом своєї Батьківщини. Тобто, якщо патріотизм - це дії, то націоналізм - це лиш декларація намірів (байдуже, словесна, чи за допомогою підпалу шин на площах). Щось побудувати, створити, оберегти, чи тим більш примножити - він не здатен в принципі. Він не для цього придуманий.
І його ж таки визначення про це говорить - "Націоналізм - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі".
Яка ж різниця між патріотом і націоналістом? Просто кажучи - ці поняття взагалі ніяк не повязані. Націоналіст не обовязково є патріотом (що добре видно на прикладі наших націоналістів), а патріот геть не зобовязаний бути націоналістом, оскільки одну Батьківщину можуть ділити між собою (і так воно у реальному житті і є) багато націй та національностей. Разом з тим, очевидно, що патріоти - це все ж таки люди більш задоволені своїм оточенням, і які це саме оточення намагаються поліпшити. Якщо у них є те, що можна назвати "Батьківщина" - цього їм цілком достатньо. Націоналісти ж - задоволені бути не можуть у принципі, оскільки у сучасному, глобалізованому світі "нація як найвища форма суспільної єдності" - це нонсенс. І найперша проблема полягає тут у ототожненні термінів "нація" і "національність". Причому "нації" намагаються навішати геть не обовязкові їй атрибути - мова, релігія, політичні погляди, любов\ненависть до тих чи інших історичних подій чи осіб. Ці все характеристики властиві національностям.
В результаті, ми маємо те що маємо - націоналісти, як вічно "зраджені і принижені", є рушієм деструкції та анархії (напр. "Майдан"). Коли ж доходить до захисту власне Батьківщини (напр. "АТО") - у діло змушені вступати патріоти. А національні сили усі туди - на клубніку.
Якщо зазирнути трішки в історію, то ми побачимо, що явище патріотизму має дуже глибоке коріння, в першу чергу релігійне. І сам вік патріотизму налічує уже тисячі років. Він був відомий і в Епоху Відродження, і за часів Римської Імперії, і у вітхозавітній період. Для нас це відомо у першу чергу з тогочасних літературних памяток. Полягав цей патріотизм у повазі та любові до землі, якою володів народ (навіть якщо він цю землю тільки що відвоював у іншого народу) і готовності сприяти процвітанню цієї території, а при можливості і її розширенню - за рахунок анексії сусідніх.
Визначення самого поняття про це, в принципі, і говорить - "Патріоти́зм (грец. πατριώτης — співвітчизник, patrís — батьківщина, Вітчизна) — це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Слово прийшло з грецької πατρίς, що означає земля батька, предка"
Націоналізм же, вчення відносно молоде - відомий тільки з 17-го сторіччя, причому у ті часи він мало був схожий на ту суміш культу споживання, коплексу неповноцінності, і псевдоісторичних теорій який ми маємо сьогодні. Вчення це ніколи не передбачало, навідміну від патріотизму, праці над добробутом своєї Батьківщини. Тобто, якщо патріотизм - це дії, то націоналізм - це лиш декларація намірів (байдуже, словесна, чи за допомогою підпалу шин на площах). Щось побудувати, створити, оберегти, чи тим більш примножити - він не здатен в принципі. Він не для цього придуманий.
І його ж таки визначення про це говорить - "Націоналізм - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі".
Яка ж різниця між патріотом і націоналістом? Просто кажучи - ці поняття взагалі ніяк не повязані. Націоналіст не обовязково є патріотом (що добре видно на прикладі наших націоналістів), а патріот геть не зобовязаний бути націоналістом, оскільки одну Батьківщину можуть ділити між собою (і так воно у реальному житті і є) багато націй та національностей. Разом з тим, очевидно, що патріоти - це все ж таки люди більш задоволені своїм оточенням, і які це саме оточення намагаються поліпшити. Якщо у них є те, що можна назвати "Батьківщина" - цього їм цілком достатньо. Націоналісти ж - задоволені бути не можуть у принципі, оскільки у сучасному, глобалізованому світі "нація як найвища форма суспільної єдності" - це нонсенс. І найперша проблема полягає тут у ототожненні термінів "нація" і "національність". Причому "нації" намагаються навішати геть не обовязкові їй атрибути - мова, релігія, політичні погляди, любов\ненависть до тих чи інших історичних подій чи осіб. Ці все характеристики властиві національностям.
В результаті, ми маємо те що маємо - націоналісти, як вічно "зраджені і принижені", є рушієм деструкції та анархії (напр. "Майдан"). Коли ж доходить до захисту власне Батьківщини (напр. "АТО") - у діло змушені вступати патріоти. А національні сили усі туди - на клубніку.
(проплачено Крімльом)
Коментарі