Чому люди відмовляються йти на прийом до лікаря

Питання медичної етики зараз піднімаються вкрай рідко, це, як кажуть, прикмета часу, але не треба думати, що подібні зміни в структурі охорони здоров'я спокійно сприймаються самими медиками - аж ніяк. Морально-етична сторона сучасної української медицини прихована під тягарем ось уже більше двадцятилітніх змін як в структурі охорони здоров'я, так і у фармації. Люди не хочуть йти на прийом до лікаря не тільки тому, що змушені втрачати по багато годин в чергах, але і тому, що бояться не почути точного діагнозу, отримати дорого вартісне лікування, стати жертвою розповсюджувача БАД (біологічно активних добавок) в особі лікаря тощо. Як відомо, негативні емоції - найсильніші. Отримавши одну з них, людина наступного разу просто не піде до лікаря, забуваючи про те, що один несумлінний доктор не може уособлювати всю медицину ... Так от, фактично населення виявилося кинуто напризволяще, або, точніше сказати, на сваволю лікарів та фармацевтів. На початку дев'яностих років минулого століття після лікарського дефіциту протягом попередніх десятиліть (наслідок централізованої системи постачання) на прилавки аптек буквально ринули потоки ліків. Спочатку були розгублені всі учасники «лікарського процесу» - лікарі, фармацевтичні працівники, пацієнти. Але незабаром прийшло розуміння вседозволеності, і медикаменти стали входити в життя кожної людини. Якщо раніше рядовий покупець в аптеці знав лише один засіб від головного болю, тепер при бажанні їх можна назвати десятки! І це при тому, що людина не цікавиться медицинськими і фармацевтичними новинками. Те ж саме можна стверджувати практично для будь-якого засобу з без рецепторного «ешелону». Величезна кількість лікарських препаратів різних груп на українському фармацевтичному ринку може ввести в оману не тільки неосвіченого споживача, але і, на жаль, медичного фахівця. Людські можливості небезмежні, і запам'ятати інформацію про кожного наявного в аптечному асортименті препараті неможливо. Звичайно, на виручку приходять різноманітні довідники з лікарських засобів, однак не вся інформація міститься і в них. З одного боку, така ситуація, здавалося б, сприяє зменшенню кількості споживаних ліків, в житті ж виходить все з точністю до навпаки: гублячись у масі різноманітних лікарських засобів, споживач вибирає деколи навмання знеболюючий (жарознижувальний, антибактеріальний, відхаркувальний та ін) засіб і починає з власної волі експеримент над організмом. Чому споживач вибирає ліки в аптеці навмання, самостійно, без участі лікаря? Відповідь на всі ці питання одна: ступінь недовіри до лікарів в сучасній Україні росте з кожним днем із-за їх низької кваліфікації та втрати морально-етичних норм. А що ж фармацевти? Без їх «посильного» внеску в збільшення медикалізації суспільства і самолікування зокрема, розвиток цих явищ було б неможливим. Як правило, «напрям руху» задає керівництво, рядові співробітники вольні виконувати або не виконувати вимоги, це, до речі, стосується і лікарів, і фармацевтів, хоча горезвісний людський чинник тут теж дуже значущий. У всі часи, при будь-якій структурі влади в країні, при будь-якому рівні розвитку науки - завжди були погані і хороші медики. Перші з ряду геть погано виконували свої обов'язки, недобросовісно ставлячись до них, але зараховували себе до клану медичних фахівців, інші, при будь-якій можливості знаходили варіант лікування пацієнта. Ставка на новітні технологію виробництва при виготовленні лікарських препаратів спрацьовує практично завжди, однак далеко не всі сучасні ліки насправді сучасні. В Україні застосовується маса застарілих за багатьма показниками медикаментів, і, що найдивніше, багато лікарів продовжують їх призначати, володіючи знаннями про більш досконалі ліки, або навпаки, призначають ті препарати, вартість яких далеко не по кишені простому пацієнту, маючи дешевші аналоги цих ліків українського виробництва. В цьому і криється тупикова ситуація сучасної охорони здоров’я.