Одним з болючих сторінок в історії нашої держави є виселення тисяч селян у віддалені райони СРСР наприкінці 40-х років – на початку 50-х років ХХ ст. Про це явище в радянські часи мало хто згадував. Указ про виселення селян за не вироблення мінімум трудоднів взагалі ніде не висвічувався в радянських засобах масової інформації. За змістом указ нагадує акти 30-х років щодо куркульства. Отже, спробуємо показати, чому вийшов цей указ, як він здійснювався та як він вплинув на долю селян.

Сьогодні, 85 років тому, за вказівкою вищого партійного керівництва Української РСР (хоча перше і останнє слово у даному питанні залежало від Москви) розпочався перший етап масової депортації польських сімей з державної прикордонної смуги в Казахстан. Тоді з Шепетівського району протягом 20-ти днів травня-червня 1936 року було переселено 384 польські сім’ї. Загальна ж чисельність депортованих під час цієї хвилі становила 26778 осіб.

До Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулись двоє громадян, до яких пред'явлено позов про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та виселення.