Як живеться строковику військової частини в селі Цвітоха

«Люблю, коли нам готують суп із фрикадельками»

За словами командира військової частини підполковника Миколи Гресєва, протягом 2020‒2021 років у підрозділі здали в експлуатацію нову казарму, збудували спортивний майданчик, встановили у приміщеннях для відпочинку плазмові телевізори і на етапі завершення ‒ ремонт у новій їдальні.

‒ Майже половина водіїв тракторів, вантажних автомобілів у частині – це строковики. Тому коли солдат демобілізується, у нього вже буде спеціальність і досвід роботи. Тобто, його відразу візьмуть на роботу в цивільному житті, ‒ розповідає командир частини.

Заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення підполковник Олег Урбанович додає, що в частині, окрім водійської, можна здобути спеціальність ремонтника колісної та гусеничної техніки, спеціальність пожежника.

‒ Я із Луцька. Повістки прийшли мені й моєму найкращому другові. Він сказав, що піде до війська. Я теж вирішив, що маю відслужити, ‒ згадує військовослужбовець строкової служби Олексій Ланевич.

До служби у ЗСУ він вчив людей грати на ударних інструментах.

‒ Грав у музичній групі, в ансамблі «Волиняночка». Під час служби це стало в нагоді ‒ беру участь у концертах тут, ‒ зазначає хлопець.

Нині він служить у пожежній роті.

‒ Ми живемо у звичайній казармі. Спати в ній тепло, деколи навіть жарко. З військовою формою одягу проблем немає, усім забезпечують. Годують добре. Сьогодні на обід був суп, котлети з кашею. Люблю, коли нам готують суп із фрикадельками. Коли розповідаю батькам, чим нас годують, то вони приємно дивуються. Помитись є де. Також є пральні машини ‒ на ніч закидаємо туди брудний одяг, днювальні вивішують сушитись, і на ранок можна вдягати, ‒ зауважує Олексій.

У військовій частині строковики проживають у нових казармах, які на сьогодні обладнані всім необхідним.

Цього року вже декілька десятків строковиків у частині підписали контракт

‒ Я з Рівненщини, з містечка Радивилів. Коли прийшла повістка, вирішив, що маю йти до війська, бо вважаю це чоловічим обов’язком. У родині я перший, хто пішов служити, ‒ ділиться спогадами строковик Олексій Гринюк.

У зенітно-артилерійському підрозділі він служить на посаді «майстер-номер обслуги».

‒ Живу в казармі. Тут є окремий душ, туалет, пральні та сушильні машини. Їжу готують за каталогом. Молодому хлопцю вистачає, щоб добре наїстись. У мене тут найулюбленіша страва – борщ.

‒ Я із Волині, селища Голоби. Мені 18 років. Сам вирішив піти до війська й відслужити. Спочатку нас привезли сюди, потім направили на курс молодого бійця до навчального центру. Коли ми повернулись до нашої частини, я став на посаду водія-номера обслуги  в зенітно-артилерійському взводі, ‒ каже строковик Богдан Гаврук.

Він також проживає у казармі.

‒ Спати дуже тепло тут. Є гаряча вода, душ, туалет. На поверсі є пральна та сушильна машини… Нині я готуюсь до бойового чергування. Повторюю свої обов’язки, ще раз вчу техніку безпеки, бо скоро заступати, ‒ розповідає Богдан.

Під час спілкування із командиром частини кореспонденти АрміяInform дізнались, що вже декілька десятків строковиків цього року підписали контракт.

‒ Окрім соцпакету та грошового забезпечення, ми мотивуємо тим, що частина може забезпечити контрактників житлом. Якщо ти одружений – отримаєш однокімнатну квартиру в будинку, що розташований на території частини. І звання для цього немає значення. Усі, хто підпише в нас контракт, будуть забезпечені житлом, ‒ стверджує Микола Гресєв.