Розділ Суспільство

Революції, що нас змінили...

Автор Руслана Муштин Дата20 листопада 2021

21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи — свято, встановлене на честь двох важливих подій: Помаранчевої революції 2004 року й Революції Гідності 2013 — 2014 рр. Однак активне будування українського громадянського суспільства розпочалось ще на початку 90-тих, отож хочемо розповісти про основні протестні події, які вплинули на розвиток нашої країни.

1990: Революція на граніті

Відновленню незалежності України передувала низка державотворчих процесів, з-поміж яких варто згадати об'єднання студентської молоді супроти збереження радянського режиму в нашій країні.

На початку жовтня 1990 року студенти з різних міст України зібрались у Києві на площі Жовтневої революції, яку наступного року буде перейменовано в Майдан Незалежності, і оголосили акцію протесту й голодування. Щоб домогтися змін, мітингувальники висунули 5 основних вимог тодішній владі. 17 жовтня Верховна Рада прийняла частину вимог, що стало підґрунтям для подальшої демократизації суспільства й держави.

2000 - 2001: “Україна без Кучми”

Передумовою протесту було викрадення і вбивство опозиційного журналіста Георгія Ґонґадзе, тіло якого знайшли у лісі на Київщині 2 листопада 2000 р. Наприкінці того ж місяця було оприлюднено аудіозаписи, на основі яких виникла підозра про причетність тодішнього президента Леоніда Кучми та його соратників до замовлення вбивства репортера.

Зміст записів викликав обурення в суспільстві, тому 15 грудня українці розпочали акцію протесту на Майдані Незалежності, вимагаючи відставки президента й незалежного розслідування справи Ґонґадзе. Їх підтримала політична опозиція, а сам протест тривав до весни.

Георгія Ґонґадзе поховали у 2016 році. Протягом цього часу засудили до ув’язнення 4 виконавців, які були працівниками МВС. Але жодного замовника не встановлено донині, а оприлюднені записи суд не визнав доказом.

2004: Помаранчева революція

Акції протесту почались, як реакція українців на фальсифікацію результатів виборів Президента України у 2004 році. Тоді кандидат Віктор Янукович під час другого туру, який відбувся 21 листопада, використав адмінресурс, щоб “набрати” необхідну кількість голосів для перемоги.

Представники опозиції — партії “Наша Україна”, очолюваної Віктором Ющенком — того ж дня облаштовували наметове містечко на Майдані Незалежності. Кількість мітингувальників становила близько 30 тис. осіб, а наступного дня зросла до 100 тис. Верховний суд призупинив процес передачі повноважень новообраному президенту, а 3 грудня ухвалив рішення про проведення переголосування через недостовірність результатів, оприлюднених ЦВК.

Зрештою прагнення суспільства були здійснені: Україна стала парламентсько-президентською республікою, а 26 грудня 2004 р. був проведений повторно другий тур виборів, за результатами якого перемогу здобув В. Ющенко.

2013 - 2014: Революція Гідності

Ці близькі й болісні для нас події розпочались через зрив євроінтеграції. 21 листопада вісім років тому понад тисячу українців вийшли на масовий безстроковий протест на Майдані Незалежності, щоб не дозволити владі вести агресивну прокремлівську політику.

Уночі проти 30 листопада поліція жорстоко побила протестувальників, більшість з яких були студентами. Уже 1 грудня на Майдані організували Народне віче, на якому зібрались понад пів мільйона людей, що вимагали зупинити владне свавілля. Акції протесту підтримали в багатьох містах України, зокрема і в Шепетівці, де під час народних віч люди обстоювали головні вимоги Євромайдану.

Влада не розпочала діалог із суспільством, натомість залучила силовиків і “тітушків” для придушення революції. Уже в січні 2014 стало відомо про перших загиблих мітингувальників, а жахливі події 18-20 лютого продемонстрували крах політичної та правоохоронної систем, які здійснили масовий розстріл неозброєних учасників протестів.

Саме так 20 лютого 2014 року загинув наш краянин Микола Дзявульський — учитель, громадський діяч і активіст, який прагнув демократичного розвитку держави й суспільства. У 2004 році він долучився до Помаранчевої революції, тож не міг триматися осторонь тоді, коли влада знову порушувала права людей.

Протягом подій Революції Гідності Микола Степанович координував місцеву ВГО “Майдан”, належав до Хмельницької сотні самооборони Євромайдану, дбав про всіх шепетівчан, що долучились до протестів. Снайпер поцілив чоловіку в серце, коли він намагався відтягнути пораненого з барикад.

Розділ експозиції краєзнавчого відділу нашого музею — “Борці за Україну” — присвячений подіям Революції Гідності, анексії Криму й АТО/ООС. У частині виставки розміщено речі, які мітингувальники Євромайдану використовували для оборони: будівельні каски, саморобні щити й бити.

Одна з касок належала нашому земляку — Сергію Оврашку, учаснику Революції Гідності, айдарівцю, молодшому сержанту ЗСУ. Під час протистоянь у Києві він отримав контузію й осколкові поранення. Із початком російсько-української війни продав власний бізнес і, купивши спорядження для добробату “Золоті ворота”, приєднався до нього. Згодом перейшов до “Айдару”, обіймав посаду командира розвідроти.

Після багатьох вдалих операцій Сергій Миколайович потрапив у російську засідку 18 грудня 2014 поблизу м. Щастя Луганської області, де загинув разом із побратимом від вибуху ручної гармати. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Важливо пам’ятати про події та людей, які вплинули на становлення і розвиток України. Завдяки їхній боротьбі ми досі маємо змогу жити у незалежній державі, приймаємо власні рішення, зрештою, завдяки цьому ми знаємо, що таке свобода і чого вона вартує.

Наукова співробітниця Музею пропаганди Руслана Муштин