Саме 14 березня 2014 року, прямо з Майдану, перші 500 добровольців з Самооборони Майдану відправилися на тренувальну базу в Нових Петрівцях під Києвом. Ці хлопці створили перший добровольчий батальйон, який пізніше переформували у 1-й батальйон оперативного призначення Національної гвардії. Згодом батальйон отримав назву «імені генерала Кульчицького» на честь героя України Сергія Кульчицького, першого генерала, який загинув у війні на Донбасі.
Феномен добровольства здавна притаманний українцям. Одним із перших таких прикладів можна назвати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Згодом приклади добровольства були показані зі створенням легіону Українських Січових Стрільців в роки Першої світової війни 1914-1918 рр. Саме у 1914 році під час формування легіону УСС, до його лав записалося майже 20 тисяч добровольців. Втім австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС.
Варто зауважити, що тоді, в 1914 році, так само як і у 2014, українські добровольці були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух – по суті, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані «любистки» – спеціальні посилки-пакунки. Потім було полум’я Другої світової – і знову добровольці першими стали на захист вітчизни.
І ось ми стали сучасниками масового добровольства, який проявився в першій половині 2014 року на Майдані та під час військових дій на сході України. Тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини - спочатку пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії.
Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити, адже на першому етапі війни Україна зіткнулася з тим, що далеко не всі професійні військові були готові захищати свою державу. Добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати професійну заміну добробатам.
Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід.
Шепетівчани-добровольці
Загалом у воєнному конфлікті на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.
В числі тих, хто перебував у добробатах були й шепетівчани. Згадаймо Сергія Оврашко, який захищав мирних протестувальників на Майдані, а згодом став бійцем добровольчого батальйону «Айдар». На жаль, Сергій загинув 18 грудня 2014 року.
Добровольцем пішов захищати Україну Ігор Балда. Він завжди був попереду, брав участь у найзапекліших боях. Загинув 13 березня 2015 р.
Бійцем добровольчого батальйону «Донбас» був Володимир Шевчук. Виконував бойові завдання в Очеретяному, Водяному, Тоненькому, Пісках, Опитному, обороняв Донецький аеропорт, утримував позиції від Авдіївки до Мар’їнки. Загинув у серпні 2016 р.
Серед добровольців, які, на щастя, залишилися живими, - Дмитро Куліш, Віктор Костюк, Олексій Вишневецький, Віктор Тарасенко, Андрій Панчоха, Микола Шафалюк, Олег Зозуля, В’ячеслав Літнарович та ще десятки воїнів-добровольців... Вони воювали у різних батальйонах та добровольчих підрозділах - «Дніпро-1», «Айдар», «Азов», «Донбас», «Миротворець», «Львів», «Чернігів», «Слобожанщина», «Правий сектор» і багато інших. Добровольцями стали наші медики і капелани...
Ми дякуємо вам, добровольці Шепетівщини, за те, що ви, не задумуючись ні на хвилину, стали на захист України. Дякуємо всім, хто воював у перші дні і воює зараз. Низько схиляємо голови в пам'ять про тих, хто не повернувся з поля бою.
Ми завжди пам’ятатимемо подвиг добровольчих формувань і всіх тих, хто мав вибір, але став на шлях захисту нашої країни!
Ознайомитися усіма фотографіями наших добровольців-земляків та почути розповідь про них ви можете в краєзнавчому відділі музею.
Науковий співробітник Музею пропаганди Лукашук Олександр
