Медики Збройних Сил України перебувають на кількох фронтах у боротьбі за здоров’я та життя захисників та захисниць України: рятують поранених у війні на Донбасі, яку вже сьомий рік підступно та агресивно ведуть споконвічні кремлівські окупанти-терористи проти України та від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, протягом останніх місяців. Вони щодня ризикують власним життям та здоров’ям, бо розуміють, що від них залежить життя людей.
Олег Довгань потрапив на передову в зоні АТО навесні 2015-го, де його призначили начальником медичного пункту. Йому доводилось поєднувати безліч завдань, адже не вистачало рук для того, щоб допомогти всім – він виконував обов’язки і завідувача, і медбрата, і лікаря, і санітара. Будучи медиком у складі 30-ї окремої механізованої бригади, Олег виїжджав на виклики на військовій техніці, адже спеціалізованого транспорту на той час не було.
«Медик у зоні АТО справді стає універсальним солдатом. Доводилося бути і водієм, і стріляти у відповідь.» - казав Олег.
Вдруге він поїхав на війну у грудні 2016-го у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю і знову долучився до 30-ї бригади. Йому часто доводилося виїжджати на допомогу пораненим, відстрілюючись від ворогів. У 2017-му Олег на місяць знову поїхав на війну, був у с. Тепемчуці під Донецьком. Тоді йому вдалося врятувати життя тяжко пораненому бійцю, який був на волосину від смерті.
«В душі я багато разів прощався з життям, проте все ж виїжджав на чергування» - каже Олег.
Олег Довгань нагороджений відзнакою Міністерства оборони України, медаллю «За сприяння Збройним силам України», за надання медичної допомоги в зоні проведення АТО/ООС, а також відзнаками «За врятовані життя» та «За участь в антитерористичній операції».
Наше перше знайомство почалось під час проведення заходу «Ті, хто рятують життя: історії медиків із зони АТО» для студентів-медиків Шепетівського медичного училища, де Олег ділився своїм медичним та військовим досвідом, адже кожного з них доля може у будь який час закинути на війну.
Зараз Олег Довгань – головний реаніматолог Шепетівської лікарні, працює на невидимому коронавірусному фронті. Ми запитали Олега, де важче – на війні чи на передовій боротьби з пандемією і він відповів, що саме зараз важче, адже ворог цілком невидимий, і знешкодити його неможливо. Однак і в найскладнішій ситуації Олег залишається оптимістом. І знову він випромінює енергію впевненості, сили, віри в те, що ми переможемо.
Я не вважаю себе героєм поміж інших, адже нічого героїчного в своїх діях невбачаю! Все що б я не робив, намагаюсь робити перш за все з користю для людей, не ставлячи собі за ціль будь якого визнання мене!!! Я не є головним реаніматологом нашої лікарні, адже я як і всі мої КОЛЕГИ однаково рятуємо людські життя, в однакових умовах, з однаковим старанням,завжди до останнього!!! Я просто "закоханий" у свою Країну, свою спеціальність і все що з нею пов'язано, а саме людське життя, боротьба за яке і є сенсом мого життя, і не важливо де проходитиме фронт...військовий чи цивільний... Герой це кожен з нас!!!І лише в єдності та взаєморозумінні наша сила!!!
Лідія Юхимович, науковий співробітник Музею пропаганди
