Одиноким лебедем опустивсь ти, сину,
У бою нерівному впав за Україну.
Не збулася мрія у твоєї мами,
Десь понеслась вітром, впала під снігами,
А тобі б лиш жити,
Вірою служити рідній батьківщині і своїй родині.
А тобі б стрічати вранішні світанки,
В сонечку купатись, в росяних серпанках.
А тобі б, синочку, дівчину кохати,
Вишиту сорочку в свята одягати,
А тобі б, мій сину, діток породити,
Створити родину і щасливо жити.
Я ж хотіла казочку добру їм читати
Й на добраніч пісенькою тихо присипляти.
Ой, сину, мій сину,
За яку провину ми так постраждали,
Що тебе не стало?!
13 серпня 2014 року Ярослав отримав повістку із військкомату. Вважав святим обов’язком чоловіка – захищати рідну землю. Службу проходив в 90-му окремому десантному штурмовому батальйоні. Батальйон на 90 відсотків сформований з мобілізованих солдатів та сержантів. Один з кращих в боях на Донбасі.
З листопада 2014 року підрозділи батальйону вели бої в Донецькому аеропорту. Коли бійців труїли газами у терміналі аеропорту, визвали вогонь артилерії на себе. Це батальйон героїв, вони в останню чергу покидали Донецький аеропорт. У цих подіях приймав участь наш земляк Кревогубець Ярослав. Документ свідчить, що він був учасником АТО з 15 листопада 2014 року по 22 лютого 2015 року. У відпустку Ярослав приїжджав 7 січня 2015 року. У ньбого були поморожені пальці ніг, погано спав. Мама згадує його слова: «Яке це щастя помитись і босими ногами ходити по підлозі в теплій квартирі. Вільно ходити по вулиці і не боятися підірватися на міні».
Після відпустки були знову бої в зоні АТО. Ярослава «випустив» аеропорт, та 22 лютого під Донецьком він загинув. Із повідомлення військової частини В1611, яке отримав Шепетівський ОМВК: «...номер обслуги – радіотелефоніст зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки солдат Кревогубець Ярослав Іванович... в службовий час під час виконання обов’язків військової служби та участі в АТО загинув 22 лютого 2015 року в районі с.Новоселівка Ясинуватського району Донецької області під час зміни позиції гаубичної самохідно-артилерійської батареї, в результаті артилерійського обстрілу колони техніки з боку бойовиків».
Посмертно Ярослав нагороджений орденом «За мужність»III ступеня.
Кревогубець Ярослав був справжнім патріотом, мужньою, чесною, правдивою людиною. Він житиме в пам’яті шепетівчан вічно. Його іменем названо вулицю міста, відкрито меморіальну дошку у НВК №1.
Обласний літературно-меморіальний музей Миколи Островського
