Міліція «за кулісами»

Затишшя перед … злочинами

На годиннику лише восьма ранку, а у Шепетівському відділку міліції, наче у вулику. Рух у коридорах та на прохідній чимось нагадує київське метро. Заклопотані правоохоронці із папками метушаться і поспішають на нараду, де обговорюватимуть робочі питання та матеріали, що надійшли за добу. На неї не йде лише оперативна група, яка готується в будь-який момент виїхати на виклик. 

Поки міліція радиться, біля входу скупчуються відвідувачі — хто до дільничного, хто за довідкою, а хтось написати заяву. Постовий нікого просто так не впускає: перед тим, як зайти, потрібно назвати себе та адресу проживання, а перед тим, як вийти, — розписатися. Все це робиться для обліку та безпеки громадян. Прийом відбувається на першому поверсі, а от підніматись вище без працівника міліції заборонено. За місяць у відділку буває майже півтори тисячі відвідувачів! 

Хоч телефон у черговій частині не мовчав, та ранок на Шепетівщині здавався спокійним. Чергові щохвилини відповідають на дзвінки — комусь потрібен номер слідчого, а хтось цікавиться, чи є начальник. Повідомлень про правопорушення поки немає. «Ще не вечір, — жартують міліціонери. – Злочинці теж сплять». За словами правоохоронців, «гаряче» стає тоді, коли сідає сонце. Особливо великий «урожай» збирають у п’ятницю, суботу та неділю. Тоді злочинці відчувають себе впевненіше, вони не зайняті справами і мають багато часу та енергії для «подвигів», особливо після кількох чарок оковитої. В середньому за день буває близько 20 викликів, а за тиждень реєструють від 90 до 120 повідомлень про злочини. 

У черговій частині також ведеться спостереження з відеокамер, які встановлені на вулиці та в кімнатах, де перебувають затримані. 

У дворі, крім службових автомобілів, зберігається транспорт після ДТП. Тут він перебуває до того часу, поки ведеться слідство. Одним із «раритетних» експонатів є запилена «Ауді». Цим авто громадянин сусідньої держави збив людину і пустив кінці у воду. Досі він у бігах, а машина ось уже 20 років сиротою стоїть біля відділка.

Телефон у роздягальні

Близько 10 ранку прийшла молода дівчина. Вона заявила, що у неї вкрали мобільний. Це сталося напередодні в супермаркеті, де працює потерпіла. Дівчина залишила телефон у роздягальні. Думала, що забула вдома, і лише ввечері переконалась, що його вкрали. Заявницю провели у кабінет, де черговий слідчо-оперативної групи старший оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Сергій Камак зафіксував свідчення і пояснення дівчини, відібрав заяву та заніс дані в чергову частину для реєстрації події. Все це тривало майже півгодини. Не всі знають, що левову частку роботи міліції займає довга і нудна писанина, де фіксуються найменші деталі. Після цього «опер», а також слідчий Дмитро Крижанівський, дільничний інспектор Олександр Нестерчук та інспектор патрульної служби Олексій Ковальчук відправились на місце події. Слідчий ретельно оглянув роздягальню, а його колеги зафіксували покази працівників, що в той день працювали у супермаркеті. А тим, кого не було, зателефонували і попросили прийти у відділок і надати свідчення. До обіду міліціонери зібрали цілу папку з паперами по цій справі. Ускладнювало роботу слідства те, що дівчина загубила документи на телефон. 

Крадіжки мобільних належать до «класичних». Господарі втрачають свої телефони чи не щодня. За словами Сергія Камака, більшість таких крадіжок розкривають. Важче знайти телефон лише тоді, коли його розбирають на запчастини. 

Боягуз міліціонером не стане

День набирав обертів. Побільшало і дзвінків до міліції. Ось тривожне повідомлення: в Судилкові у власному будинку помер 45-річний чоловік. Міліцейське авто поспішає на виклик. Разом зі слідчим цього разу поїхали дільничний інспектор Володимир Андрійчук та оперуповноважений Володимир Тимощук.

На місці вже були медики, на думку яких судилківчанин помер від алкогольного отруєння. Правоохоронці ризикували, адже він хворів на відкриту форму туберкульозу. А їм довелося заходити в приміщення та оглядати документи померлого, ставлячи під загрозу своє здоров’я. Крім цього, варто мати стійку психіку, аби спокійно сприймати справді моторошні картині та слухати голосіння родичів. 

Буває й таке, що міліціонерам самим доводиться переносити небіжчика, тіло якого пролежало тиждень, а то й більше. Напрошується очевидний висновок: в правоохоронних органах зможе працювати не кожен — робота справді не для слабких нервів. Незважаючи на це, у міліцію йдуть і жінки. Їх у Шепетівському відділку працює семеро. 

Також працівники Шепетівського міськвідділу розповіли, що один із їхніх колег недавно вийшов з лікарняного. На одному із завдань довелося ловити небезпечного бандита. Агресивний зловмисник зламав руку … об голову міліціонера. Тут, певно, без коментарів.

«Бий своїх, щоб чужі боялись»

Мабуть, саме це мав на увазі молодий юнак, котрий побив власну матір. Це сталося у селі Лозичне, куди відразу із Судилкова відправились слідчо-оперативна група. За десять хвилин до приїзду правоохоронців хлопець провів «бойове хрещення» ще й сусідам на околиці. Одна із постраждалих набрала «102». Забіяка спочатку не повірив погрозам жінки подзвонити у міліцію. Коли ж переконався, що сусідка словами не розкидалась, накивав п’ятами. Потерпілі теж виявилися далеко не святими, бо від них добряче було чути спиртним. Жінка, захлинаючись слізьми та охолоджуючи щойно поставлений синець під оком, активно давала покази. Правоохоронцям та журналісту довелося слухати довгу розповідь нетверезої жінки, яка не зовсім досконало зв’язувала слова докупи. Згодом до неї приєдналася і її подруга, яка була ще «краща». Те, що у цій компанії рано чи пізно могла статися бійка, передбачити неважко. А з такими «клієнтами» міліції доводиться працювати дуже часто…

Ні хвилини спокою

Не встигли правоохоронці розібратись із «сусідськими війнами», як їх повідомили про те, що у Грицеві знайшли мертву людину. Саме туди і вирушили слідчий та інспектор патрульної служби. На місці їх чекав дільничний Богдан Кобилянський. Опісля вони поїхали у Шкарівку. Там зловили злодія, який зливав із комбайнів дизпаливо, та відвезли його у відділок. 

У Шепетівці опинились аж о сімнадцятій годині. І на цій ноті «кар’єру» міліціонера журналіст завершив. Правоохоронці пропонували залишатися з ними до кінця чергування, але на це у кореспондента вже не вистачило сил, тим більше, що за весь день слідча група не встигала в гору глянути, не то що пообідати. 

Крім вищезазначених викликів, за цю добу міліціонери виїжджали на розслідування крадіжки коней, навмисного пошкодження майна та низки інших злочинів. 

У міліціонерів свої «фішки»

Деякі стереотипи не вдалося зламати, а навпаки, переконатися у них ще більше. Наприклад, міліціонери у розмові справді користуються протокольними термінами: «Дільничний інспектор проводить всебічну та оперативну перевірку у закладі, де вчинено протиправні дії та де перебував об’єкт крадіжки…» 

Також у правоохоронців специфічне почуття гумору, до прикладу: «Тільки у нас ви отримаєте семиденний робочий тиждень». Жарти у них бувають різні, смішні і не дуже. Саме це, певно, і допомагає їм витримати психічні та моральні навантаження у роботі. 

Однак, щоб там не було, а професія ця важка, небезпечна, виснажлива, часом невдячна, але дуже важлива і благородна.