Спіймані на гарячому, четверо «чорних лісорубів», двоє з яких були неповнолітніми, зустріли лісівника агресивно. Не зупинило зловмисників, а це були мешканці села Гути із сусідньої Славутчини, і те, що особа, яка стала їм на заваді, була у лісівничій формі.
До слова, один із «чорних лісорубів», громадянин С., який, з усього видно, керував цією операцією, уже мав проблеми із законом саме через крадіжки лісу в угіддях Романівського лісництва. Зловмисники на вимогу лісівника віддати бензопили, зреагували вороже. А коли він взявся телефонувати мобілкою лісничому, громадянин С. накинувся на нього з кулаками. Потім, відібравши рушницю, завдав йому тілесних ушкоджень.
Під прицілом відібраної зброї лісівник став заручником лиходіїв. І невідомо, що б йому загрожувало, якби не набраний на мобілці телефонний номер і зроблений виклик, доки телефон не було вибито з рук. Тож, отримавши виклик, колеги лісівника таки почули «гарячу» розмову й відразу поспішили на допомогу.
Бажаючи замести сліди, браконьєри посадили потерпілого на сани з краденим лісом і прагнули якомога швидше накивати п’ятами. Наздоганяючи злодіїв по сліду, працівники Романівького лісництва помітили їх в урочищі Косовському. Останні ж, виявивши погоню, поспішно розвантажили деревину і, продовжуючи утримувати В.А.Пойовського у полоні, дременули в ліс. Та коні порушників застрягли в лісових хащах і їх наздогнали на власних конях лісничий І.М.Цибанюк з помічником Я.М.Яворським та майстром лісу Ю.М.Хижаковським. Вони зняли колегу із саней у напівсвідомому стані. Злодіїв затримувати не стали, бо один із них направив на працівників лісу зброю. Цю місію виконали поліцейські, які вже чекали порушників біля їхніх осель…
Після тих подій були проведені дізнання та слідчі експерименти. Доки дійшло до суду, сталось непоправне. Адже зловмисники своїми діями наблизили смерть лісівника, оскільки той мав захворювання серця й потребував хірургічного втручання. Тож побої й знущання, яких він зазнав, призвели до стресу. Згодом лісівник помер.
До слова, працівники лісгоспу всіляко підтримували свого колегу як у лікуванні, так і у відстоюванні його прав. Відтак 15 лютого 2018 року Шепетівський міськрайонний суд виніс вирок жителю Славутчини, громадянину С., визнавши його винним за ч. 2 ст. 342 КК України (опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків); за ч. 2 ст. 345 КК України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків); за ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї); за ч. 1 ст. 345 КК України (погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків); за ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози). За ці злочини та ще за невідбуте попереднє покарання, яке частково склали з нинішнім, обвинуваченому присудили п’ять років за гратами. Окрім відбування покарання, засуджений також повинен відшкодувати потерпілій стороні 13,8 тис. грн. майнової та 23 тис. грн. моральної шкоди.
Щодо його дорослого спільника, то слідчі подали до суду клопотання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Апеляційний суд Хмельницької області залишив незмінним рішення суду першої інстанції.
Прес-служба Шепетівського лісгоспу.
