На цьому всесвітньому заході було представлено досвід українського жіночого руху. Провідними фахівцями, учасниками сесії обговорювалися рішення, спрямовані на викорінення гендерної нерівності та сталого розвитку в Україні і світі. Ще нещодавно під табу був такий елемент гардеробу як жіночі комбінезони, що вже говорити про більш глибокі прояви дискримінації прекрасної половини людства.
Презентуючи досвід громади Грицева та ГО Фонд Сталого Розвитку «Стара Волинь», Наталія Гнатюк виступила з доповіддю на тему «Активність сільських жінок і дівчат у процесах місцевого розвитку». Про своє перебування в Нью- Йорку, про отриманий досвід та враження пані Наталія розповіла нашому кореспонденту.
- Ви не один рік очолюєте Фонд «Стара Волинь», про Вашу активну громадську, волонтерську позицію відомо далеко за межами області. Певно й не перерахувати усіх заходів, у яких Фонд брав участь. Розкажіть, які ж шляхи привели Вас у Сполучені Штати на сесію ООН?
- Моя поїздка стала можливою завдяки підтримці Хмельницької обласної ради й особисто її голови Михайла Загородного. Отримати візу допомогла Національна Рада жінок України й староволинці. Окрема вдячність колективу корпорації «Сварог Вест Груп», зокрема, голові ради директорів Миколі Агаркову та керівнику відділу зв’язків із громадськістю Олені Шершньовій. Підтримку отримала також від ГО «Інститут солідарності громад Романа Мацоли». Словом, підготовка до поїздки на сесію комісії ООН СЗУ/У62 теж стала важливим об’єднуючим етапом, який приніс чимало досвіду та вражень.
- Розкажіть про саму подію. Що найбільше запам’яталося?
- Захід проходив із 12 по 23 березня у штаб-квартирі ООН у центрі Нью-Йорка. Очолювала нашу делегацію голова Національної Ради жінок України Людмила Порохняк-Гановська. В сесії ООН взяли участь біля 10 тисяч активних жінок, які реально впливають на те, що сьогодні відбувається у світі. Спілкування з ними це не лише величезне задоволення, а й натхнення на подальшу роботу. Усі знайомства, які відбулися за цей період, стали для мене знаковими. Особливо ж цінними вважаю можливість співпрацювати з Людмилою Порохняк-Гановською, яка є науковцем, лікарем, людиною із активною життєвою позицією, високоосвіченою та цілісною особистістю. Надзвичайно важливим було знайомство з Іриною Куровицькою, українкою за походженням, яка мешкає в Нью- Йорку. Вона із тих людей, які створювали позитивний імідж України в ООН ще до того, як наша держава стала незалежною (у 60-80-ті роки). Саме тому світ приймає і визнає Україну. В мене навіть склалося враження, що той високий імідж, на який піднесла нас діаспора, нам сьогодні складно утримувати. Пані Ірина зараз у поважному віці, але попри це вона активно працює, постійно організовує різноманітні заходи, спілкується з жінками по всьому світу. Саме завдяки ось таким людям, як вона, Україну поважають, а українку сприймають як жінку, котра може все, яка вболіває за цілий світ. Цікавою для мене була зустріч із Тетяною Струбчевською, яка нині очолює ГО «Інтелектуальна Україна» та Громадську раду при Міністерстві статистики України. Крім інших важливих питань під час івенту, вона підняла тему ГМО та забруднення пестицидами продуктів харчування, адже глибоко переймається проблемами здоров’я. Важливим стало й знайомство з представницями Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), яку очолює Орися Сушко, а допомагає їй Марта Кебало. Досвід роботи цієї організації переконує в тому, що коли поєднується професійність, простота та ефективність, то все стає можливим.
Для мене ця поїздка справді була надзвичайно важливою і потрібною, аби звірити те, що ми робимо тут, на Україні, з тим, що сьогодні є актуальним та необхідним у світі. І можу впевнено стверджувати, що попри те, що ми багато в чому діємо інтуїтивно, іноді йдемо практично наосліп, але все-таки, роблячи акценти на освіту, здоров’я і культуру сільських громад, ми рухаємося в правильному напрямку.
- Цього року пріоритетною темою 62-і сесії комісії ООН зі статусу жінок були виклики і можливості у досягненні гендерної рівності та посилення ролі сільських жінок і дівчат. На скільки актуальною, на Вашу думку, є ця проблема як у світі, так і в Україні зокрема?
- Як би прикро це не звучало, але саме жінки у сільській місцевості найчастіше наштовхуються на тендерну нерівність та численні форми дискримінації, які перешкоджають реалізації їхніх прав. Кожна третя жінка в Україні мешкає в сільській місцевості. На додачу до різних форм дискримінації, що спрямовані проти них, як жінок, у сільській місцевості жінки та дівчата часто страждають ще й від множинної дискримінації через такі фактори, як місце проживання, вік, інвалідність, переміщення, етнічна приналежність тощо. Вони значною мірою виключені з політичного та громадського життя. їхніми потребами та правами нехтують у процесі суспільних реформ. Як свідчать статистичні дані, жінки та дівчата в сільській місцевості зазнають дискримінації у доступі до процесів прийняття рішень, працевлаштування, охорони здоров'я, освіти та багатьох інших базових послуг.
Наші можновладці не хочуть розуміти, що сільські жінки є основ ними учасницями трансформаційних змін в економіці, екології та соціальній сфері, необхідних для сталого розвитку. Вони значною мірою забезпечують продовольчу безпеку для своїх громад, формують здатність пристосовуватися до нових кліматичних умов. Проте в питаннях володіння землею, доступу до сільськогосподарських виробничих інструментів, фінансування та технологій, що забезпечують стійкість до кліматичних змін, вони залишаються далеко позаду чоловіків.
Разом із тим я переконана, що сільські громади України - це основа національної ідентичності, родинного виховання та культури життя в гармонії з природою. Саме це і є основою та принципами сталого розвитку. Ми разом - громадські організації, соціально відповідальні компанії, влада усіх рівнів - маємо зробити все можливе, щоб в Україні сільські жінки і дівчата нарівні з чоловіками активніше виходили «у світ», отримували сучасні знання та навички захисту прав і відстоювання інтересів вразливих груп. Розширення прав і можливостей жінок та дівчат із сільської місцевості, реалізація їхніх прав є основними факторами досягнення гендерної рівності та цілей сталого розвитку.
- Повертаючись до теми Вашої доповіді на сесії комісії ООН, якою має бути сучасна українська жінка - матір ’ю і берегинею домашнього вогнища чи діловою та успішною бізнес-вумен?
- Я переконана, що українські сільські жінки та дівчата, з їхнім позитивним настроєм і енергією, змінять світ на краще, адже вони можуть бути одночасно і матір’ю, і берегинею - це надзвичайно цінно! Але разом із тим, сучасна жінка - це високоосвічена жінка з розвиненим почуттям гумору, яка цінує власну гідність і внутрішню свободу, випромінює навколо себе добре світло, чим надихає усіх навколишніх на звершення добрих справ.
- Не так давно Грицівщина стала об’єднаною територіальною громадою. Які плани розвитку та настрої панують нині в ОТГ? Чи визначили вже грицівчани основні напрямки руху вперед?
- Переконана, що зараз сільські громади мають перетворюватися на творчі хаби. Села насправді не є зосередженням соціальних проблем, там наше національне коріння. Урядовці повинні зрозуміти, що село необхідно цінувати і берегти, бо це національний скарб - здорова їжа, природні багатства. Усвідомлення цінності сільських громад сьогодні важливе як ніколи.
У Грицівській об'єднаній громаді ми поступово, крок за кроком, формуємо освітній кластер. Відкрили Академію сільського розвитку, яка буде проводити семінари та тренінги для громадських активістів і працівників місцевого самоврядування, супроводжуватиме розвиткові проекти сільських громад, підтримуватиме підприємців і фермерів. Ми переконані, що досвід сталого розвитку, що напрацьований у Старій Волині, може стати в пригоді не лише для громад України, а й навіть громадам з інших пострадянських країн. Сільська громада має стати територією миру та всебічного розвитку, запорукою щасливого і творчого майбутнього людства.
Газета «ПУЛЬС»
