12-річний Руслан Костюк загинув у селі Чотирбоки Шепетівського району. Ввечері 8 червня він та двоє його 13-річних друзів гралися у розібраній будівлі сільської лазні. На хлопців обвалилася триметрова цегляна стіна. Максимові Головатюку цегла придавали ногу. Руслана Костюка поховала живцем.
"У хованки гралися", – пригадує Максим Головатюк. – "Стіна впала і мені перечавило ліве коліно. Вадима Чорного не зачетило, то він побіг по допомогу."
Хлопець розповів про те, що сталося, Ларисі Серебряковій. Жінка намагалася самостійно підняти стіну, однак навіть не могла зрушити її з місця.
"Я намагалася зрушити з місця стіну, та Максим почав плакати, що йому ще більше болить", – розповідає Лариса Серебрякова. – "А Русланчика повністю придавило, тільки лікоть було видно."
За допомогою ломів стінку вдалося підняти шістьом дорослим чоловікам. Максима доправили до лікарні. Руслан був уже мертвий…
На той час сільська лазня не працювала років із 15, однак побудована у 90-х роках споруда була у досить непоганому стані. Принаймні, до тих пір, поки сільські очільники не вирішили продати її родині підприємців зі Славути. Згодом ті демонтували будівлю, а будматеріали продали.
"Того ж вечора, коли загинув онук, ми пішли до сільради", – каже Віктор Серебряков. – "На ту баню був папірчик (типу накладної), з яким можна було в туалет сходити. Там ціна була написана – 18 тис. грн. Оце за стільки продали будівлю розміром 10 на 25 метрів. То були всі документи на приміщення. Ті бізнесмени з лазні зняли дах, познімали панелі перекриття, витягнули фундаментні блоки. Колишній голова сільради вирізав увесь метал. По суті, залишили без опор одні стіни."
Одна з таких внутрішніх стін привалила дітей. Згодом спеціалісти з «Держгірпромнагляду» виявили купу порушень: підприємці не мали дозволу на демонтаж, не огородили будівлю, не зробили елементарного – після демонтажу не повалили стін, а залишили будівлю в аварійному стані. Колишня лазня розташована за 15 метрів від школи і за 10 метрів від дитячого садочку. Неймовірно, однак навіть після трагедії до аварійної будівлі був вільний доступ. Лише за кілька місяців, і то лише за ініціативи Лариси Серебрякової, стіни таки повалили.
Однак правоохоронці вперто не бачили очевидних порушень, не беручи до уваги висновки експертів. Тільки через рік Ларису Серебрякову визнали потерпілою. А для того, аби встановити власників лазні, знадобилося 18 місяців!
"Не хотіли порушувати кримінальне провадження", – говорить Лариса Серебрякова. – "Усе говорили, що то нещасний випадок. За цей час слідчий поліції і прокуратура п’ять разів закривала справу за відсутністю складу злочину і п’ять разів суд повертав її на дорозслідування. Доходило до маразму: слідчий суддя пише – допитати такого-то у зазначені терміни. Не виконується, а справа закривається. Таке враження, що слідчий зацікавлений, аби цю справу не направити до суду."
Востаннє суд скасував закриття кримінального провадження наприкінці минулого року. Правоохоронці усіляко уникають матері загиблого. Коли ж жінці вдається потрапити на «аудієнцію», нічого нового не кажуть.
"Аби направити справу до суду, маємо довести причинно-наслідковий зв’язок між діями приватних підприємців і загибеллю Костюка", – каже старший слідчий слідчого відділу Шепетівського ВП ГНУП України в Хмельницькій області Леонід Верхогляд. У прокуратурі по цій справі також не бачать порушень.
"Під час досудового слідства не було встановлено, що підприємці вели підприємницьку діяльність", – каже старший процесуальний прокурор Шепетівської місцевої прокуратури Віктор Гончарук.
Простіше кажучи, підприємці заявили, що демонтували лазню не як юридичні, а як фізичні особи. А у такому разі є певні юридичні тонкощі, котрі дозволяють їм уникнути відповідальності.
Тобто, на думку слідчого поліції виходить, що демонтаж лазні, а саме зняття даху і панелей перекриття, виїмка фундаментних блоків, вирізка усього металу ніяк не вплинули на те, що стіна впала. А прокурор, маючи беззаперечні факти, які доводять, що люди під час демонтажу лазні вели підприємницьку діяльність, вважає чомусь, що ті саме у момент розбирання будівлі діяли як приватні особи.
Дивна позиція, чи не так?
Наразі по справі триває чергове досудове розслідування.
Хлопець розповів про те, що сталося, Ларисі Серебряковій. Жінка намагалася самостійно підняти стіну, однак навіть не могла зрушити її з місця.
"Я намагалася зрушити з місця стіну, та Максим почав плакати, що йому ще більше болить", – розповідає Лариса Серебрякова. – "А Русланчика повністю придавило, тільки лікоть було видно."
За допомогою ломів стінку вдалося підняти шістьом дорослим чоловікам. Максима доправили до лікарні. Руслан був уже мертвий…
На той час сільська лазня не працювала років із 15, однак побудована у 90-х роках споруда була у досить непоганому стані. Принаймні, до тих пір, поки сільські очільники не вирішили продати її родині підприємців зі Славути. Згодом ті демонтували будівлю, а будматеріали продали.
"Того ж вечора, коли загинув онук, ми пішли до сільради", – каже Віктор Серебряков. – "На ту баню був папірчик (типу накладної), з яким можна було в туалет сходити. Там ціна була написана – 18 тис. грн. Оце за стільки продали будівлю розміром 10 на 25 метрів. То були всі документи на приміщення. Ті бізнесмени з лазні зняли дах, познімали панелі перекриття, витягнули фундаментні блоки. Колишній голова сільради вирізав увесь метал. По суті, залишили без опор одні стіни."
Одна з таких внутрішніх стін привалила дітей. Згодом спеціалісти з «Держгірпромнагляду» виявили купу порушень: підприємці не мали дозволу на демонтаж, не огородили будівлю, не зробили елементарного – після демонтажу не повалили стін, а залишили будівлю в аварійному стані. Колишня лазня розташована за 15 метрів від школи і за 10 метрів від дитячого садочку. Неймовірно, однак навіть після трагедії до аварійної будівлі був вільний доступ. Лише за кілька місяців, і то лише за ініціативи Лариси Серебрякової, стіни таки повалили.
Однак правоохоронці вперто не бачили очевидних порушень, не беручи до уваги висновки експертів. Тільки через рік Ларису Серебрякову визнали потерпілою. А для того, аби встановити власників лазні, знадобилося 18 місяців!
"Не хотіли порушувати кримінальне провадження", – говорить Лариса Серебрякова. – "Усе говорили, що то нещасний випадок. За цей час слідчий поліції і прокуратура п’ять разів закривала справу за відсутністю складу злочину і п’ять разів суд повертав її на дорозслідування. Доходило до маразму: слідчий суддя пише – допитати такого-то у зазначені терміни. Не виконується, а справа закривається. Таке враження, що слідчий зацікавлений, аби цю справу не направити до суду."
Востаннє суд скасував закриття кримінального провадження наприкінці минулого року. Правоохоронці усіляко уникають матері загиблого. Коли ж жінці вдається потрапити на «аудієнцію», нічого нового не кажуть.
"Аби направити справу до суду, маємо довести причинно-наслідковий зв’язок між діями приватних підприємців і загибеллю Костюка", – каже старший слідчий слідчого відділу Шепетівського ВП ГНУП України в Хмельницькій області Леонід Верхогляд. У прокуратурі по цій справі також не бачать порушень.
"Під час досудового слідства не було встановлено, що підприємці вели підприємницьку діяльність", – каже старший процесуальний прокурор Шепетівської місцевої прокуратури Віктор Гончарук.
Простіше кажучи, підприємці заявили, що демонтували лазню не як юридичні, а як фізичні особи. А у такому разі є певні юридичні тонкощі, котрі дозволяють їм уникнути відповідальності.
Тобто, на думку слідчого поліції виходить, що демонтаж лазні, а саме зняття даху і панелей перекриття, виїмка фундаментних блоків, вирізка усього металу ніяк не вплинули на те, що стіна впала. А прокурор, маючи беззаперечні факти, які доводять, що люди під час демонтажу лазні вели підприємницьку діяльність, вважає чомусь, що ті саме у момент розбирання будівлі діяли як приватні особи.
Дивна позиція, чи не так?
Наразі по справі триває чергове досудове розслідування.
