Шановний читачу, якби ти оцінив роботу вчителя, який ставить учням оцінки в класному журналі, не перевіряючи виконані дітьми роботи та не слухаючи їх усних відповідей? А якої оцінки заслуговує суддя, який оголошує вирок підсудному, не ознайомившись із кримінальною справою, заведеною на нього? А якби Президент України опублікував на сторінках «Голосу України» Закон України, за який не голосували депутати Верховної Ради?
А от шепетівський мер може собі таке дозволити. Відчули Сергій Андрійович, що при такій депутатській більшості можна начхати на всілякі регламенти та закони і роблять як їм заманеться. Спочатку друкують на шпальтах газети рішення, а потім заднім числом виносять його на депутатське голосування.
В США Президент заледве не позбувся найвищої державної посади за пляму нібито від чоловічого сім’я на сукні Моніки Левінські, а тут посадова особа привселюдно «поімєла» як всіх депутатів, так і громаду міста і все спокійно.
А це ж не перший випадок мерського нехтування законами та встановлення «своїх правил гри».
Більшість регуляторних актів, які виносяться на сесію міської ради за підписом мера, проходять без відповідної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Мабуть варто особисто нагадати голові з його командою, що у статті 1 «Загальні положення» Закону чітко прописано: «Регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання»